Дмитро Корчинський, лідер партії «Братство», громадянська ініціатива «Геть усіх!»: «Україна населена вівцями. Ми сподіваємося, що криза перетворить їх на вовків, хоча це сподівання слабке…»

Володимир Бондаренко, народний депутат України, фракція БЮТ: «Влада зробила щеплення народу своїм не реагуванням  і на сьогоднішній день…після того великого помаранчевого Майдану … почалися десятки маленьких майданчиків, але на них також перестали реагувати…»

Олексій Голобуцький, заступник директора Агенства моделювання ситуацій, політтехнолог: «Це перетворилося на таку профанацію, що  в населення не викликають довіри не тільки такі акції, а і такі політики…»

Володимир Фесенко, директор Центру прикладних політичних досліджень  «Пента»: «Є дані соціологів, що свідчать, що, нібито третина людей готові вийти на акції протесту. Але  це оманлива соціологічна статистика, тому що насправді  вербальна готовність і реальна готовність це дві різні речі…»

Іван Голодівський, президент Київської міської асоціації роботодавців: «Основною характерною, навіть визначальною рисою демократичності суспільства, демократичності влади є наявність  суспільного діалогу. Київська міська влада за останні діва роки начисто забула, що таке є суспільний діалог…»

Юрій Збітнев,лідер партії «Нова сила»: «Стихійні рухи зараз швидко тухнуть, тому, що люди, поки що говорили про свої економічні вимоги. Але це, як закипання води: ми очікуємо надзвичайно важкої ситуації в країні через декілька місяців, і першими хто постраждає і буде зметений – це київська влада.»

Володимир Поліщук, начальник Центру зв’язків із громадськістю ГУ МВС України в м. Києві: «Люди мають право і вони можуть виходити на майдани. Проте ці права повинні бути використані згідно нашого законодавства..»

Андрій Рєвтов один із організаторів акції протесту «Дістали»: «На сегодняшний день слово «Достали», стало чуть ли не какой-то национальной идеей. Это говорит о том, что всех кто-то где-то достал…Я не верю в революционное настроение людей…Для нас акции протеста это возможность консолидировать людей и показать власти, что не какая-то группка людей с чем-то не согласны, а достаточно большая группа людей во всех регионах…»

Олександр Афонін, президент Української асоціації видавців та книго розповсюджувачів: «Гасло «Геть усіх!» воно приречене на інтеграцію. І те що тепер стоять намети. Це лише локальна інтеграція цього гасла, яке уже живе самостійним життям і його вже ніхто не забуде. І причина одна – українська влада деградувала на всіх рівнях…»

Едуард Багіров, правозахисник: «Движения состоят из двух частей: первая половина это те, кто действительно хотят что-то менять, а вторая половина связана с политиками…И к сожалению все движения, если они изначально построены на достижении финансовых, политических целей, они приречены  к утиханию…»

Андрій Юсов, співголова  Ради інституту національних інтересів: «У нас все добре: українське суспільство розвивається, розвивається українська держава, суспільство і держава вчаться налагоджувати стосунки, вчаться ненавидіти і зраджувати. Це нормально – суспільство і держава воюють скрізь…»

Віра Михайленко, правозахисник, Коаліція учасників Помаранчевої революції: «Ми звертаємося до суду, але з самого початку ми знаємо свої шанси, оскільки з другого боку  у нас громада – звичайні мешканці, а з іншого боку – забудовники, махіни, які володіють колосальними коштами, а про корупцію в судових органах говорити не треба…»

Олександр Сергієнко, директор Інституту міста: «Чому мені пропонують тільки два варіанти: якщо я не вовк, то я вівця, а якщо я хочу бути людиною, якщо я хочу цивілізовано вирішувати питання?..»