Небайдужим киянам - сюди! Натисніть! | Наш сайт переглянули
|
Лілія Григорович – народний депутат України, секретар комітету ВР України з питань охорони здоров’я: «…Наша медична галузь не просто хвора – вона не відповідає викликам сьогодення, потребам реалій… У нас система охорони здоров’я імені Семашка, яка чудова при плановій соціалістичній економіці… За вікном життя з одними суспільно-економічними відносинами, а система охорони здоров’я залишилася такою, якою була до них… За роки незалежності держави реформи в системі охорони здоров’я не починались… За кількістю лікарів, за кількість лікарень і площ ми – чемпіони в Європі, за рівнем зарплатні медичних працівників – другі знизу після Молдови… У нас величезна, неефективна, нереформована модель, яка ледве-ледве виконує свої обов’язки…»
Микола Поліщук – міністр охорони здоров’я в 2005 році: «…Якщо провести структурну реструктуризацію медичної галузі, буде не менше 40 тисяч лікарів, які будуть шукати роботу… Фінансування галузі охорони здоров’я не мізерне… При сьогоднішній структурній побудові медичної галузі не можна вводити медичне страхування… Галузь охорони здоров’я фінансується не для утримання галузі – вона повинна фінансуватися для забезпечення потреб пацієнта… Лікар повинен сам підняти свій престиж. Для лікаря потрібно створити умови і мотивацію ефективно працювати… 70 відсотків дороговартісного обладнання, яке було закуплено, не працювало зовсім. Решта працювала на 10-15 відсотків… Чим більше заклади охорони здоров’я, чим більше дороговартісного обладнання, чим більше лікарів, тим дорожче для пацієнта…»
Віталій Мохорєв – перший заступник начальника ГУ охорони здоров’я КМДА: «…Наше населення жахається будь-яких реформ… Найперше завдання медичної громадськості – довести мету і зміст реформ… Ця реформа робиться не для системи охорони здоров’я, не для медичних працівників, а в першу чергу для самого населення…»
Костянтин Надутий – заступник начальника відділу департаменту розвитку медичної допомоги МОЗ України: «…Ми приймаємо дуже багато цікавих, правильних рішень на державному рівні… На сьогодні ми маємо приклад ідеологічної спадкоємності з тими напрацюваннями, які були зроблені за останні 10 років науковцями, практиками, пілотами, громадами України щодо ідеології реформ… Запровадження будь-якої реформи – певний період неприємностей, чим лякають і користуються популісти…»
Валентин Парій – голова Асоціації працівників лікарняних кас України: «…Лікарняні каси в багатьох регіонах України функціонують досить успішно… Лікарняні каси – це не панацея, це не є реформа, але це – сегмент до фінансування… Наша стратегія побудована на тому, щоб пацієнт через лікарняну касу міг отримати якісні нефальсифіковані ліки… В кожному лікувальному закладі буде лікар-експерт для забезпечення моніторингу ефективності і своєчасності надання медичної допомоги…»
Віктор Сердюк – президент Всеукраїнської Ради захисту прав і безпеки пацієнтів: «…Якщо не вистачає грошей на медикаменти, візьміть кредит!.. Немає незалежної системи відповідальності… Система Семашка без системи Дзержинського не працює…»
Олександр Могила – лікар-терапевт вищої категорії, завідуючий поліклінікою для дорослих: «…Коли буде працювати лікарняна каса, тоді обов’язково повинні працювати і контролюючі органи… Якщо є позитивний досвід, потрібно його впроваджувати і в Києві…»
Максим Маньківський – перший заступник голови правління ГО «Кияни об’єднуємось»: «…Нет ни стратегии, ни команды для воплощения в жизнь реформы… Люди научены горьким опытом… Должна быть элементарная социальная рекламная кампания по больничным кассам…»
Віталій Мохорєв – перший заступник начальника ГУ охорони здоров’я КМДА: «…Ми готові розпочинати реформи. Чекаємо нормативні документи, які б нам розв’язали руки… Ми активно підтримуємо ідею запровадження лікарняних кас, тому що це додаткове джерело фінансування…»
Микола Поліщук – міністр охорони здоров’я в 2005 році: «…Реформи в галузі охорони здоров’я можуть зробити економісти… Ніхто не говорить про те, як ефективно використати гроші, які є… Нормально, коли люди доплачують за своє лікування при нестатку…»
Андрій Чубатенко – голова Голосіївської районної партійної організації партії «Громадянська позиція»: «…Робота побудована таким чином, що лікарні обмежені в своїх правах… Лікарні не можуть самі заробляти кошти, і через це їх працівники не є мотивованими…»
Віталій Мохорєв – перший заступник начальника ГУ охорони здоров’я КМДА: «…Не цифри і не гроші вирішальний чинник в проведенні наших реформ. Головне – структурна перебудова, стратегія якої на сьогоднішній день в місті Києві відпрацьована…»
Лілія Григорович – народний депутат України, секретар Комітету ВР України з питань охорони здоров’я: «…Зараз треба зробити першу, підготовчу частину реформи, а згодом запроваджувати загальнообов’язкове державне медичне страхування…»
Олександр Зальотов – заступник голови ради Ліги страхових організацій України (ЛСОУ): «…Сьогодні добровільне медичне страхування, яке здійснює понад 120 страхових компаній, має дуже позитивні результати діяльності… Люди розуміють, що працює тільки ринковий механізм… Поки не буде прийнято законодавство, яке врегулює діяльність лікарняних кас, їх діяльність є дуже небезпечною…»
Олександр Капшук – голова правління Всеукраїнського конгресу з питань безпеки медицини: «…Говорячи про обов’язкове медичне страхування, ми маємо на увазі, що все буде добре за рахунок держави. Це не так… Сьогодні в Києві ми робимо медиків заручниками, як в свій час це було на Житомирщині…»
Костянтин Надутий – заступник начальника відділу департаменту розвитку медичної допомоги МОЗ України: «…Якщо майже немає інших прикладів, як вирішити проблему, то обов’язкове медичне страхування приживеться. Інше питання, в якій формі…»
Микола Поліщук – міністр охорони здоров’я в 2005 році: «…Сьогодні, по суті, соціальне страхування у нас є – кожен платить податок… Треба розвивати добровільне страхування… Страхова медицина у нас не піде…»
Олена Авраменко – депутат Київради, фракція «Народна партія», член тимчасової контрольної комісії з виявлення підробних ліків у Києві: «…Идею больничных касс в плане обеспечения населения качественными лекарствами я поддерживаю…»
Віталій Коваль – завідуючий відділом соціально-економічних питань Ради Київської міської профспілки працівників охорони здоров’я: «…Жодна реформа в галузі охорони здоров’я не може бути зроблена без медпрацівника…»
Это очередная кормушка для высокопоставленных чиновников. Деньги с больничных касс уходят в неизвестном направлении.Лучше эти деньги платить рабочему персоналу медицины при их мизерной зарплате.
Нужно вводить страховую медицину, только это исправит ситуацию. А мед кассы это чушь полная.
Вы думаете что эти антинародные элементы будут вводить что-то эффективное?! Не фига подобного, у них взят курс на уничтожение народа Украины и они будут делать все чтобы его осуществить…
Ужас это все… стране нужны радикальные изменении.
Хотя в конце прошлого года медики прогнозировали нелегкие времена для частных клиник, ухудшающаяся ситуация с бесплатной медициной и готовность киевлян тратить на здоровье последние деньги сгладили последствия кризиса для отрасли. Как следствие даже в нынешние нелегкие времена в городе появляются новые медицинские центры, причем число желающих лечить жителей столицы будет только расти.
Здесь есть острая проблема нехватки кадров: педиатров, терапевтов, медсестер, лаборантов и так далее. Медперсонал – это в большинстве своем специалисты старшего – предпенсионного или пенсионного возраста, молодые специалисты идут работать в частные клиники.
А який же поважаючий себе лікар піде працювати в поліклініку на ставку в 1,2 грн?! Це ж смішні гроші, за які зараз фіг проживеш… Зарплату влада має підіймати лікарям, а не туфтологією страдати.
У нас большинство врачей так работают, держатся в основном за счет подачек от своих пациентов, по другому не выжить. А власти выгодно чтобы врачи ели сводили концы с концами, это напрямую будет сказываться на состоянии государства. Меньше народа – больше кислорода.
А как же работать врачам если у них зарплата 1,5 тыс грн? Человек который отвечает за чужую жизнь, обладает знаниями и учился 7 лет заслуживает на большее.
Не кто не спорит врачам не оставляют выбора, но вы ж учитывайте врачей тоже обдирают, те же главврачи которые требуют чтобы им ежемесячно отстегивали часть своих прибылей и т. д.
Вся наша система охорони здоров”я вже морально устаріла, нажаль її використовують як елемент геноциду.
Есть частная медицина, за ней видимо и будущее. А бесплатная медицина, как это записано в конституции, уже становится мифом. Ведь бесплатной она вовсе не является.
В Киеве введут институт семейного врача и перейдут к программно-целевому финансированию медицины.
І що це дасть? На цих сімейних лікарів в мед універах ні хто не хоче вчитися… А про працювати я взагалі мовчу.
Хочет не хочет, но в медах сейчас их выпускают много, бюджетников ведь самих заставляют брать такие специализации.
Я вообще не понимаю смысла делать медицину семейной, от агонии ее это не спасет.
Это отмывание денег, ведь на симейников были выделены огромные деньги, а сама программа так и не была реализированной.
Если в ближайшие годы система закупки и использования медтехники не будет реформирована, очень сильно увеличится смертность среди населения нашей страны…
Феофанию они для себя отстроили дайбоже какую, хотя за эти деньги могли бы спокойно построить клинику по пересадке костного мозга, которая необходима тысячам детей в Украине.
Помнится случай когда Ющ и его женушка собирали со всех деньги на строительство детской клиники будущего, я туда с друзьями по 5 грн отправил, но где сейчас сама клинику которую так все обещали?!
Они ту клинику до толка так и не довели, большая часть денег ушла в неизвестном направлении, виновных также нету.
А за це кримінальну справу так ні хто і не відкрив… А потрібно.
Так менты и прокуратура другим ведь заняты, у них политические заказы на Луценка и Тимошенко на повестке дня.
Коррупция там процветает, все закупают за откаты. И за всем этим спокойно наблюдает СБУ, прокуратура и МВД.
У нас вся система прогнившая, ГПУ занимается полит делами, в то время как СБУ и МВД лихачат по полной программе. Нужно все это заново делать, а то все эти псевдореформы достали уже.
Спостерігаючи за повсякденним життям в лікарні, виникають певні роздуми. Хочу поділитися ними.
Початок робочого дня в лікарні… Прохолодно, дощить… Медичні працівники вже на робочих містах, молодший медичний персонал вже навів порядок та повністю підготували кабінети до прийому паціентів.
На вулиці почали підтягуватися люди похилого віку та під’їзджати молоді пацієнти. Машини ставлять перед центральним входом, на стоянці з боків лікарні, навідь за лікарнею.
Уважно придивляюсь до машин за лікарнею. Новенькі, дорогі, з різними написами. Можна впізнати багато цікафих закордонних фармацевтичних назв. Ціла сім’я робочих «фармацевтичних бджілок» розлетілась по лікувальному закладу збирати медок з українських квіточок для своїх закордонних вуликів. Цікаве порівняння, але воно в повній мірі розкриває механізм заробляння грошей на хворобах людей.
Ці фармацевтичні «бджілки» вже виростили цілий пласт лікарів, які забули, що працюють в державній структурі, та почали працювати на конкретну «бджілку», або навіть стали офіційним представником даної «бджілки». Не звертаючи уваги на хворих пацієнтів, «бджілки» відволікають лікаря від роботи та умовляють його за певну зацікавленість працювати лише з їх медикаментами.
Як лікарю, який має мізерну зарплатню не піддатися на умови? Сім’ю також кормити потрібно. Спрацювало.
Кожна «бджілка» має свою категорію лікарів – під свої препарати. І чому ми дивуємося, коли лікар на протязі 2-3 років на всі захворюванння призначає одні й ті ж 5- 6 препаратів?
Тому, що не знає інших? Навряд. Освіта в нас чудова.
Не бажання удосконалити свої знання? Не впевнений, адже проходять і курси підвищення кваліфікації і атестацію.
Можливо в усьому винен звичайний телевізор? Це ж по ньому по свіх каналах регулярно рекламують ті ж 20 препаратів, які «і поїзд зупинять», а не лише кашель, і печінку відновлять, і їжу перетравлять.
Якщо уважно послухати рекламу, то нам пропонують не ліки, а панацею від усіх хвороб. І куди дивиться Нобелівський комітет? Та за кожний такий препарат потрібно давати премію! Одне питання: Чому ж люди, які вживають ці препарати – до сих пір хворі?
На великий жаль зникла Радянська медицина. Не тому жаль, що безкоштовна, а тому, що основне завдання було профілактика, попередження захворювання, інформаційне роз’яснення. Хто цим займається зараз? У Міністерства охорони здоров’я не вистачає грошей навіть на всі державні програми та підтримку в задовільному стані лікувальних закладів. Громадські та благодійні організації проводять роботу лише по своїм статутним напрямкам роботи.
Залишається пацієнт сам на сам зі своїми проблемами.
Що потрібно для покращення охорони здоров’я? Потрібно почати на місцях.
Можливо до моїх пропозицій прислухаються медичні працівники, якщо ці пропозиції підтримає населення, тобто потенційні пацієнти, яким потрібна кваліфікована і в той же час раціональна допомога. Не коректно робити бал під час кризи.
1. Керівництву лікувальних закладів заборонити лікарю, який працює в лікарні, бути й працювати офіційним представником фірми виробника фармацевтичних препаратів, для уникнення недоцільного призначення препаратів даного виробника всім пацієнтам без розбору.
2. Заборонити відволікання лікарів представниками виробників препаратів в індивідуальному порядку в робочий час. Надавати можливість проводити конференції та приймати участь в загальних зборах лікарів всім представникам виробників, але в загальному колективі в присутності представників адміністрації. Це забезпечить зменшення корупційних домовленностей та індівідуальних зацікавленостей лікаря в конкретному препараті.
3. Заборонити будь-яку рекламу медичних прапаратів в лікарняних закладах для пацієнтів, але забезпечити доступ лікарів до інформації про препарати (буклети, інтернет).
4. При атестації лікарів, кожного лікаря потрібно запитувати, перерахувати препарати Українських виробників, аналогів самих рекламованих закордонних. Адже в Україні також розвинена фармацевтична діяльність та виробляють з імпортної сировини чудові ліки! Ми повинні підтримуваати вітчизняних виробників! Це зекономить кошти наших рідних та близьких, наших хворих паціентів.
5. Дуже шкода, що не працює рецептурна форма призначення медикаментів. По-перше, лікар підписавшись на рецепті вже несе відповідальність за свої дії та буде замислюватися, що призначати пацієнту. По – друге, самолікування надає більше шкоди пацієнту ніж допомоги.
Але всі ці пункти будуть постійно стримуватися самими медичними працівниками:
1. Зникне додаткова мотивація лікаря в праці від виробників.
2. Потрібно вивчити аж кілька десятків українських препаратів, та й аптеки зменшать відсоток від назначеного вже не дорогого лікування.
3. Щоб виписати рецепт, потрібно згадати латинь (певна категорія лікарів її вже забула – не зважаючи на атестації та категорії), потрібно взяти на себе відповідальність перед пацієнтом за те, що призначається та підписується. Це Вам не шматочок паперу, де список на кількасот грн., частина з яких може й не нашкодить, але не потрібна в даний час пацієнту.
Також ці пропозиції будуть не зручні для представників закордонних виробників. Адже вкладено кошти і в рекламу і в лікарів! Лікаря, якого привітали з професійним святом та смачно накормили в ресторані за рахунок спонсора, буде все життя зобов’язаний цьому «спонсору».
А особливо це дуже незручно аптечним закладам. Їх мета – заробити гроші. Це їх хліб і лише на нашій хворобі вони можуть кормити свою сім’ю. Таке життя. Одні живуть за рахунок інших.
Але пацієнт має можливість себе захистити.
1. При любому зверненні до лікаря – вимагайте запису в картці. Це юридичний документ, який Вас захищає.
2. При призначенні лікування – акцентуйте увагу на вітчизняного виробника, це зекономить більше 50% Ваших коштів. І не піддавайтеся на умови лікаря, що закордонне краще.(Для лікаря – це краще). На сьогодні в Україні працюють чудові підприємства, які мають передове обладнання та використовують закордонну сировину. (По телебаченню регулярно показують українські заводи та їх новітнє обладнання). Всі призначення лікар зобов’язаний зафіксувати в медичній картці – обов’язково!
3. При зверненні в аптеку завжди питайте в провізора ціни на виписаний Вам препарат різних виробників. Навіть в Українських виробників ціна сильно різниться. Не завжди дорожче – значить краще.
В даному випадку Ви еконимите не на своєму здоров’ї (як нас привчили думати), а свої кошти. За 200 грн. можна придбати дві упаковки закордоних ліків від головного болю, який зникне на період вживання ліків, а можна пройти курс лікування 5 українськими препаратами від патології судин мозгу, що призведе до зменшення чи зникнення головного болю на значний період.
Щоб стало нам краще жити та при необхідності пролікуватися, можливо потрібно медичним працівникам прислухатись до пропозицій, вказаних попередньо, певній категорії лікарів уважніше та з повагою ставитися до пацієнта, паціенту виконувати вказані рекомендації, і ми лише загальними зусиллями уникнемо тих негараздів, з якими спідкаємося в лікувальному закладі, залишившись на одинці з хворобою.
Прошу вибачення в усіх медичних працівників за можливо різкі визказування, але ложка дьогтю портить бочку меду. І навіть один некоректний лікар може підірвати імідж всього чудового колективу лікарні. Маю надію на порозуміння і медичних працівників, і пацієнтів.
Наболіло!
У нас главная проблема это устаревшая мед техника. В медицине каждое устройство должно быть в десятки раз более надежным, нежели обычная бытовая техника. Ведь речь идет о здоровье и жизни людей…
Основными проблемами управления в современной медицине является разобщенность ресурсов и отсутствие системного управления, отсутствие оперативных и объективных данных для принятия эффективных управленческих решений.
Я думаю что основная проблема украинской медицины это безответственность мед персонала и моральное устаревание оборудования…
Параллельно с медициной нужно реформирование правовой базы, а то у нас за последние 10 лет не кого с врачей за халатность так и не посадили.
Тут всю державу потрібно реформувати, а не тільки одну медицину.
Пускай с Грузии берут пример, там за 5 лет такой рывок вперед произошел что нам и не снилось.
Проблемы есть везде. Обучение в медах увязло в коррупции. Зарплаты не мотивирую лучших представителей общества идти на врачей, потеряна “элитность” профессии и т. д.
Врач и учитель уже давно перестали быть уважаемыми профессиями, а это очень плачевно… Ведь человек который берет на себя долг отвечать з жизни других людей заслуживает как минимум на уважение.
У нас уже давно начали геноцид народа, а чтобы его ускорить развалили систему здравоохранения. И реформировать ее не кто не собирается, это все трепет.
Геноцид народа начали еще оранжевые когда сдали все америкосам… А теперь порядок здесь навести не так то просто, ведь все активы государства сданы США и МВФ.
Оранжевые показали народу что не нужно быть быдлом и что можно бороться за свои права и свободы. Жаль, но часть народа этого таки не поняла и вряд ли поймет.
60-70% медицинского оборудования в Украине морально устарело. Например, практически в каждой украинской больнице можно увидеть рентген с 30-летним стажем работы… И за что здесь платить?!
Еще одна проблема здравоохранения – отсутствие равнодоступности качества медицинских услуг и как результат – система здравоохранения воспринимается обществом в негативном ключе.
Негативно она воспринимается обществом по вполне понятным причинам, все устарело, врачей не хватает, оборудования и лекарств нету, как же все это воспринимать?!
Припоминаться стишок где говорится “в нас не лечат а калечат, не врачи а палачи”. Хотя врачи в этом не особо то виноваты, такое государство…
Смішно і реалістично!
А ваш любимый Янык только о Феофании заботится…
Самое обидное что эти мудаки закупают дорогие вертолеты и строят себе взлетно-посадочные комплексы, в то время как за те же деньги можно было бы спасти сотню онко больных детишек…
Я думаю, что пока врачи будут получать зарплату в 1100 грн а депутаты в 50 тыс грн, то не о какой нормальной медицине и речи идти не может. Все и дальше будет держатся на взятках, коррупции и полной безответственности…
Зато когда врачам делают повышение зарплаты на 100 грн об этом говорят по всем телеканалам на протяжении нескольких дней, аж смешно порой становится от всего происходящего.
Врачи стали жертвами обстоятельств. Львиная доля отечественной медицинской аппаратуры сделана в несуществующей уже стране СССР, и ей давно пора быть “на пенсии”. Однако на ней продолжают работать.
Для решения этих задача единственным выходом является автоматизация системы здравоохранения. Суть этого процесса состоит в том, что управление отраслью требует прозрачности – вплоть до уровня отдельного пациента и факта оказания медицинской помощи. Сейчас же статистика собирается на бумаге раз в год, конкретную цифру практически невозможно “раскрыть” и понять суть происходящих процессов.
Не думаю что это для нас первоочередная цель, есть проблемы и поважнее…
Мда,порой не понимаешь зачем по 10 раз врачи переписывают одну и ту же бумажку. Если бы все было компьютеризировано то и эффективность была бы намного выше…
Автоматизувати всю систему ми ні як не зможемо, на це необхідно багато коштів, яких в медиціні хронічно не вистачає…
С феофании пускай урежут, а то они за свое здоровье еще как переживают, лучшую клинику себе отстроили.
Взяли бы, да сделали эту Феофанию доступной для всех, тогда б мы и увидели реальную перспективу нашей медицины.
Простых смертных туда и на пушечный выстрел не пустят
А яка якість тих послуг, які надаватиме “лікарняна каса”? Якщо це буде те ж саме хамство, але за гроші, то кому воно треба? І якщо для жінок це буде “державний стандарт” гінекології – сумніваюся, що це гарна ідея з касами
Гос касса в нашей медицине это не выход, нужно полное реформирование всего мин здрава, нужно ввести страховую медицину и заставить врачей отвечать за их действия.
Интересно, а кто пойдет сдавать анализы через эту гос кассу и платить за это с собственного кармана если там все оборудование и реактивы морально устарело? Проще тогда уже будет пойти в платную больницу, но думаю что с введением этих гос касс частные больнички поднимут цену на свои услуги.
Частники тоже не дают не каких гарантий, сколько было случаев что людям ставили “левые” диагнозы чтобы сбить денег за лечение.
На обновление медтехники, по подсчетам Минздрава, государство ежегодно должно тратить 10 миллиардов гривен, но из госказны в лучшем случае удается наскрести около 300 миллионов гривен, да и те отчасти выбрасываются на ветер.
Кроме того, в разных медучреждениях один и тот же пациент воспринимается как разные пациенты – то есть в каждом медучреждении идет повторный ввод одной и той же информации и нет способа получить информацию из других учреждений. Получается что врачи в пустую тратят половину времени которую можно посвятить пациенту.
У нас пацієнт взагалі сприймається як мясо.. З якого рублять гроші.
Та не нужны нам все эти “кассы”, это будет очередная выкачка денег с людей, которая даже не будет идти на благо медицины. У людей возникнет еще больше подозрения и неприязни к врачам.
Нужно вводить нормальную страховую медицину, а кассы это все туфта.
Це точно!
Страховка это будущее, поликлинические кассы – пережиток прошлого.
Вся наша власть это пережиток прошлого.
Вот явный пример того как над врачами беспределил и глумился Черновецкий. Ни для кого не секрет, что зарплата медиков мягко говоря оставляет желать лучшего. Но господин мэр и данную отрасль не обминул своим зорким оком на предмет “Чем пополнить казну” Хотя судя по всему, речь идёт не только о казне или вообще не о казне. Неким боком сюда затесалась газета “Крещатик”
Пункт 1: Стан передплати газети «Хрещатик» на IV квартал 2009 р. Доповісти про 100% передплату газети «Хрещатик» лікарями та медичними сестрами установ охорони здоров’я. (Цена подписки 73 грн.).
Я, откровенно говоря, до сего момента даже и не предполагал, что наша медицина без данной газеты существовать не может! Черпайте знания, изучайте мировые клинические исследования из газеты “Крещатик” и будьте счастливы!!! Интересно, к чему такое навязывание данной газеты? Где собака порылась то? Думаю, ответ очевиден.
Пункт 2: Стан виконання наказу генерального директора ТМО м.Києва «Лівобережне» №355 від 22.09.09 р. «Про вдосконалення роботи стоматологічної служби в ЛПЗ ТМО м.Києва «Лівобережне». Надати копії наказів по установах охорони здоров’я, формуляри по стоматології. (Речь идет об обязательных отчислениях 500 грн.в некий фонд. Этим «налогом» обложены ряд «денежных» медицинских специальностей — от стоматологов до акушеров-гинекологов.)
О данном налоге особо сказать ни чего не могу. Налогов у нас много. Никому не известных фондов принимающих платежи за различные услуги государственных служб ещё больше. Что тут скажешь… Платили, платим, платить будем. Вопрос только, доколе?
Пункт 3: Стан проведення страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю та здоров’ю пацієнтів при здійсненні медичної практики в страховій компанії «Панацея-1997». Надати копії договорів та письмову довідку про проведену роботу. (Каждый медработник должен заплатить 800 грн. личных средств за годовую страховку.)
Страховка в 800 гривен? Откровенно говоря, это уже полнейший беспредел! Этак скоро и медиков совсем не останется, подадутся эскулапы на вольные хлеба. Мало того, что работа не благодарная, денег не платят, так ещё и обирают. Интересно, кому принадлежит “Панацея”?
Подметим: Средняя зарплата киевского врача — 700 грн.; медсестры — еще меньше; врача с категорией — до 1000 грн.
Только вот против Черновецкого и его ближайшего окружения не кто криминальных дел не заводит, а вот Юльку уже под домашний арест взяли. Вашей власти пофиг на людей, враче, учителей и т. д. Ваша власть вообще не заинтересована в сохранении украинского государства и нации.
С врачей киевских Черновецкий хорошо поглумился, как и со всех киевлян… Только вот наша “честная” про это забыла, а таких Людей как Луценко делают козлами отпущения.
С Черновецким вообще странно получилось, сторговался он по ходу с новой властью.
По данным Николая Полищука, экс-министра здравоохранения, в 2007 году на закупку медицинского оборудования из госказны было потрачено около 350 миллионов гривен. При этом Национальному совету по вопросам здравоохранения населения при президенте Украины в 2008 году удалось выяснить, что 70% закупленного на эти деньги оборудования так и не было введено в эксплуатацию или простаивало по семь месяцев.
Необходимо также внедрение централизованного подхода – то есть выполнение принципов полной совместимости и включение в информационное пространство, создаваемое в здравоохранении.
Та разворовали наверное это оборудование, или же купили что-то не пригодное к использованию. В любом случае кто-то получил за это хорошие откаты…
Опять всплывает проблема неуправляемой коррупции, с которой не кто так не чего и не делает
Пока с нашей бюрократией оборудование ведут в строй, оно сто раз морально устареет.
Это проблема не только Киева а и всей Украины, врачам нужно дать нормальные зарплаты а не платить им по 1 тыс грн, тогда и проблема с кадрами исчезнет.
Врачи должны быть элитой общества, а не нищими. Я уверен что наша новая власть будет делать все для того чтобы улучшить положение врачей.
Ну да, так ваш Янукович их и сделает элитой, у него же девиз был “все для людей”, только вот людьми этими оказались донецкие олигархи и кремлевские дяденьки
У нас врачи получают как дворники, так что про элиту и речи быть не может. Нужно строить справедливое общество, а не то в котором депутат получает 50 тыс грн в месяц, а врач 1100 грн.
В то время как в США и странах ЕС врачи являются одними из самых высокооплачиваемыми профессиями, у нас же совсем наоборот.
В западных странах, в больницах где качество лечения жестко контролируют страховые компании, не заинтересованные в трате лишних средств. Поэтому, если возникают проблемы с техникой, тамошние врачи немедленно информируют об этом производителей, а те максимально быстро устраняют неполадки.
По данным Ассоциации, в больницах с высоким уровнем информатизации значительно ниже уровень смертности среди пациентов – число смертей в полностью информатизированных госпиталях в среднем на 7,2% ниже, чем в обычных.
С этим согласен, в ЕС и США страховики жестко контролируют деятельность врача ибо они просто не заинтересованы в бессмысленной трате средств.
У нас все зроблено було так щоб звести на мінімум ефективність лікування населення, адже вимирання нації це радість для влади…
Это реалии нашего государства… Депутаты ездят на машинах за 100 тыс дол, а дети умирают из за нехватки средств на лечение.