Цитати учасників ефіру

Леся Оробець, народний депутат України, голова підкомітету з питань базової освіти Комітету ВР України з питань науки і освіти: «Чи знайдеться в державі команда, яка готова взяти на себе відповідальність реформувати вищу освіту так, щоб було не соромно?.. Можна багато говорити про гуртожитки, можна скаржитись на відсутність стипендій та інші біди, що переслідують наше студентство, однак якщо не вирішити ключове питання якості освіти, то, на жаль, животіти і жити на копійки йому доведеться решту життя. Бо з такою освітою, яка в нас зараз є, претендувати на хороше місце в житті – у бізнесі, професії, хорошу зарплату тощо – просто неможливо… І це справа дорога, бо в державному бюджеті на достойне фінансування всіх вузів ніколи не знайдеться коштів. Єдиний спосіб – встановити прозорі ринкові конкурентні умови… Неможливо добитися якісної освіти, неможливо добитися захисту студентських прав без справжньої автономії вищих навчальних закладів»

Вікторія Челомбітько, перший заступник начальника ГУ освіти і науки КМДА: «Перш за все – якість освіти, і все залежить від команди, яка працює сьогодні»

Лілія Гриневич, координатор напрямку «Суспільство знань» «Фронту Змін», перший директор Українського центру оцінювання якості освіти, екс-начальник ГУ освіти і науки КМДА: «Це дуже хороший знак, що студенти здатні заявити свою думку і відстоювати свою позицію… Від того, як буде вчитися студент, які він бачить перед собою перспективи, дуже багато залежить. Обов’язок держави в тому, щоб дати можливість університетам вільно розвиватися, тому що університет мав би бути центром вільної незалежної думки. І отут у нас сьогодні найбільша проблема в цій державі: бо університети цю основну функцію починають втрачати… А ще важлива роль держави в тому, щоб студент мав перспективу, адже сьогодні має велике значення перше робоче місце для студента і його мотивація вийти на вітчизняний ринок праці, але цьому не приділяють уваги»

Ірина Бекешкіна, директор фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва: «На першому місці «Що хвилює студента» – майбутнє працевлаштування, на другому – нестача коштів на проживання і лише на третьому – якість освіти… Коли ми запитуємо у студентів, що вони вважають хорошою роботою та чи збираються працювати за спеціальністю, то отримуємо результати: приблизно третина збирається працювати за спеціальністю, ще третина – буде працювати за спеціальністю за умови гарної оплати. Серед киян найбільший відсоток тих, хто не збирається працювати за спеціальністю… У нас склалася парадоксальна ситуація: Міністерство освіти, вищі навчальні заклади – це установи, що надають освітні послуги суспільству і самі ж оцінюють їх якість»

Артем Нікіфоров, голова Асоціації керівників органів студентського самоврядування м. Києва: «Ми маємо перестати брехати один одному, що ми щось вчимо; і мають нам перестати брехати, що нас чомусь навчають… Вища освіта для людини має бути певним статусом фаховості, освіченості – а в нас сьогодні вища освіта – це папірець… »

Олександр Смирнов, лобіст змін до Закону «Про вищу освіту» (2010 р.) в питаннях студентського самоврядування: «…Неможливо працювати з кимось, не дослухаючись до його думки. А в нас освітній процес побудований за схемою: ми вас навчаємо, а ви маєте вислухати той курс, який вам пропонується, і після цього отримаєте диплом. Але цей радянський підхід вже не актуальний. Коли наша країна приєдналася до Болонського процесу, ми визнали його стандарти, зокрема такі, як участь студентів в урядуванні університетом і студентоцентрична освіта… »

Леся Оробець, народний депутат України, голова підкомітету з питань базової освіти Комітету ВР України з питань науки і освіти: «Якщо коротко резюмувати, на що схожий цей Закон України «Про вищу освіту» [точніше – законопроект. – Ред.] – це закон не про освіту, а про Міністерство освіти. Цим законом вибудовується ієрархічна структура, коли всі вузи і ректори безпосередньо залежні від однієї людини – міністра. Ніде в світі провідні університети не заробляють кошти за рахунок, так званих, студенів-контрактників. А в нас цей закон мотивує і надихає ректорів саме так і заробляти. Вузи світу заробляють на інновації і науці, державних грантах на певні дослідження і мають величезні благодійні фонди»

Вікторія Челомбітько, перший заступник начальника ГУ освіти і науки КМДА: «На ІІІ Всеукраїнському з’їзді працівників освіти всі одноголосно підтримали Закон [«Про вищу освіту» – Ред.]… Є стовідсоткова підтримка ректорів цього законопроекту… »

Лілія Гриневич, координатор напрямку «Суспільство знань» «Фронту Змін», перший директор Українського центру оцінювання якості освіти, екс-начальник ГУ освіти і науки КМДА: «Ми так і не знаємо, яку версію цього законопроекту вніс Кабінет Міністрів України до Верховної Ради…Проблема полягає в чому, що ректори згодні не стовідсотково. І будь-які маніпулювання думкою, що всі зауваження враховані, що, насправді, ми йдемо в європейський освітній простір – це словоблудіє… »

Ірина Бекешкіна, директор фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва: «Відбулася цілком аморальна річ – студентам дали «хабара»: їм запропонували вищу стипендію. До речі ніхто не сказав, стипендіальний фонд буде в три рази більший чи просто менше студентів отримуватимуть стипендію… За цим законом, Міністерство буде всім управляти»

Дарина Степаненко, студентка НаУКМА: «…Цей законопроект не про вищу освіту і взагалі не про освіту… Студентам він не дає майже нічого доброго»

Роман Головня, лідер Київської міської громадської організації «Народний фронт»: «На сьогодні найбільша проблема нашого студентства і взагалі системи освіти в тому, що в студентів уже немає мети здобути знання, а навчання перетворилася на процес отримання «корочки»

Олег Десятов, голова Студентської ради НТУУ «КПІ»: «Вражає той факт, що самоврядування хочуть взагалі викорінити. Навіть такий пункт, як погодження кандидатури проректора з навчально-виховної роботи зі студентами, зник з тексту Закону [«Про вищу освіту» – Ред.]…»

Олександр Кульчицький, в.о голови Студентської колегії НаУКМА: «Закон дасть можливість майже необмежено піднімати плати плату за контрактне навчання. А також буде введене страшне і дивне визначення «академічного плагіату», за яке можуть відраховувати студентів…Українська освіта закінчується там, де починається Міністерство освіти України»

Єлизавета Щепетильникова, президент Української асоціації студентського самоврядування: «… Сьогодні Міністерство не тільки ігнорує принципи Болонського процесу, а й навіть світову конвенцію ЮНЕСКО, яку було прийнять в 1998 році. Ключова проблема нашої країни на даний момент в тому, що в нас відбулося знецінення диплому про вищу освіту. Чому? Тому що вона неякісна…»

Святослав Лешик, студент Академії адвокатури України: «Ми маємо зрозуміти головні прості речі: вищі навчальні заклади ніколи не зможуть надавати освіту. Все залежить від нас самих… »

Іван Ледчак, студент Національного університету харчових технологій, керівник молодіжної ініціативи «Час молоді»: «Для того, щоб була якісна освіта, викладати повинні не теоретики, а реалізовані, успішні практики… »

Павло Шинкаренко, голова Київського осередку «Спілка ініціативної молоді»: «…Зараз молодь прагне комфорту. На жаль, у свідомості більшості студенів немає зв’язку із якістю освіти та майбутнім працевлаштуванням»

Антон Делікатний, заступник голови Всеукраїнської молодіжної громадської організації «ФРІ»: «Таке враження, що в цьому законопроекті [«Про вищу освіту» – Ред.], є щось таке, за що Міністерство повинне боротися, лізти на гору, не прислухатися до указів Президента, не звертати увагу на студентів, які виходять на протести…»