Голова підкомітету з питань книговидання та книгорозповсюдження Комітету ВРУ з питань культури і духовності, член Української частини Комітету з парламентського співробітництва між Україною та Європейським Союзом.

2002–2007 рр. – народний депутат України IV і V скликання, член Комітету ВРУ з питань промислової політики і підприємництва.

У 90-х роках і до 2002-го керував Харцизьким сталедротово-канатним заводом (згодом ВАТ «Сілур»).

1989–1991 рр. – народний депутат СРСР.

На мій погляд, влада зацікавлена, щоб питання мирних зібрань регулювалося, особливо після подій 9 Травня у Львові, де були рішення судів, які забороняли масові акції, а люди на це не звернули уваги. Або 14 травня в Києві, коли 250 осіб зібралися на День гніву. Спершу вони вільно висловлювалися, але потім молодики захотіли поставити намети, що було заборонено судом, і почали штовхати міліцію, Тому шістьох таких порушників затримали і склали протоколи. Але коли до мене як до депутата почали звертатися, щоб звільнити людей – я відповів, що піду з організатором цього дійства, але його не було…

Тому питання мирних зібрань на часі, але його треба вирішувати обережно, враховуючи думку суспільства і європейський досвід. Щоб нове законодавство, наприклад, не забороняло людям вийти і захищати історичний будинок, якщо його почнуть руйнувати.

З іншого боку, технологічно ми не можемо виписати жоден закон про мирні зібрання, щоб суди завжди їх дозволяли і все проходило нормально. Якщо, наприклад, на те саме місце і в той самий час подають заявку на проведення мітингу Вітренко і Тягнибок – то, звичайно, що суд заборонить обом, бо їх не можна розвести, а якщо одному даси, іншому ні – це теж неправильно.

Тому нам треба підвищувати політичну культуру в суспільстві. Має бути відповідальність, і не лише за те, що хтось здійснив провокацію чи пошкрябав бруківку. Наприклад, на то й же суботній День гніву замовлення було 17 тисяч. А прийшли 250 людей. Це означає, що міліція повинна була відірвати від роботи і підтягнути 2000 працівників, щоб підтримували порядок. Але відповідальності за уведення в оману правоохоронних органів немає. А якщо б організатори заплатили за кожного міліціонера, що там стояв, тоді б наступного разу подумали.

У нас є негативні відгуки Венеціанської комісії на проект закону про мирні зібрання, але він все одно потрібен. І треба разом з суспільством, з громадськими організаціями, партіями, зробити громадські слухання, щоб створити нормальний закон, який буде працювати. Бо просто казати, давайте дозволимо або заборонимо все – це теж не вихід.

Отже, закон про мирні зібрання все-таки потрібен, але він має бути сприйнятий суспільством. І було б непогано, щоб громадські організації, яких досить багато в нашій державі, теж проявили ініціативу і подавали свої проекти, як вони бачать таке законодавство.