Бортницька станція аерації: катастрофа можлива – планів ліквідації не існує?

У вівторок, 19 березня, відбувся черговий прямий ефір соціального ток-НЕшоу «Київський форум». Цього разу темою програми стала Бортницька станція аерації та можлива екологічна катастрофа, якою щороку погрожують киянам як екологи, так і, власне, керівництво станції.

Щоб обговорити непросту тему «Загроза з душком. Як уберегти столицю від екологічної катастрофи?» у студії зібралися: Дмитро Новицький, директор Департаменту житлово-комунальної інфраструктури КМДА; Тетяна Тимочко, голова Всеукраїнської екологічної ліги; Денис Москаль, голова постійної комісії Київради з питань екологічної політики; Сергій Курикін, начальник управління екології та охорони природних ресурсів КМДА; Сергій Потетюєв, заступник начальника управління з питань техногенної безпеки ГУ ДІТБ у м. Києві; Микола Щепець, голова Київської міської організації «Українське товариство охорони природи»; Наталія Чижмакова, керівник київського міського осередку ВЕГО «МАМА-86»; Федір Судніцин, експерт з питань екологічної безпеки; експерти, журналісти та небайдужі кияни.

Катастрофа можлива – планів ліквідації не існує

Зношеність системи каналізації в столиці може привести до катастрофи всесвітнього масштабу. Про це в прямому ефірі заявив Федір Судніцин, експерт з питань екологічної безпеки.

«Якщо каналізаційний колектор у столиці розірветься, не витримавши напруги через свою зношеність, всі загрозливі життю і здоров’ю речовини потраплять у Дніпро. Не буде ніяких можливостей виправити ситуацію. Все потрапить у Дніпро і Чорне море. Це викличе катастрофу світового масштабу, подібну Чорнобилю», – повідомив Федір Судніцин.

У той же час представник МНС Сергій Потетюєв заявив, що в разі катастрофи реальних механізмів боротьби не буде.

«Якщо ви пам’ятаєте, як над Києвом були клуби чорного диму – це горіли мулові поля БСА. Вони далеко від води. Плани ліквідації надзвичайних ситуацій на цьому об’єкті застаріли. Вони, скоріше, носять рекомендаційний характер. Якщо трапиться прорив дамби або пожежа, сучасних планів ліквідації НС немає. І це треба виправляти», – сказав Потетюєв.

Сценарії катастрофи

Фахівці озвучили, через що катастрофа можлива найближчим часом і як вона буде розвиватися.

«Мулові поля загальною площею 272 гектари переповнені осадом. Обсяг осадів перевищує проектний обсяг полів в 3 рази. Сьогодні це понад 8 млн кубометрів, які просто нікуди вивозити. Нарощування дамби в висоту просто вже неможливе, тому відкладати більше не можна – проблему треба вирішувати просто зараз. У будь-який момент може статися прорив дамб, і стічні води разом з нечистотами потраплять у Дніпро», – повідомив заступник начальника управління Держінспекції з технологічної безпеки України Сергій Потетюєв.

Фахівець розповів про можливий сценарій розвитку катастрофи. Так, якщо трапиться прорив дамб на полі № 1, відбудеться виливання осадів на довколишні сільськогосподарські поля, лісову територію і під високовольтні ЛЕП. Якщо прорив станеться на другому полі, постраждає село Ревне з поступовим його підтопленням. Якщо прорив станеться на полі № 3, нечистоти потраплять у Гнідинський кар’єр і на найближчі сільськогосподарські поля. У будь-якому з цих випадків відбудеться забруднення ґрунтового шару і підземних вод радіонуклідами.

У свою чергу Наталія Чижмакова, керівник київського міського осередку ВЕГО «МАМА-86», нагадала, що у випадку потрапляння отруйних речовин у Дніпро постраждає не тільки Київ, але і всі населені пункти, розташовані нижче за течією.

Загрози можна було уникнути

Загрози екологічної катастрофи через переповненість мулових полів Бортницької станції аерації можна було давно уникнути, якщо використовувати мул в якості добрива для дерев у столиці. Про це повідомив голова київської організації Українського товариства охорони природи Микола Щепець.

«Мул почав накопичуватися у великій кількості на мулових полях після 1985 року. Тоді вирішили, що цей осад містить багато небезпечних речовин, і заборонили використовувати його для удобрення сільськогосподарських полів. Але вже скоро, в 1991-92 роках, Інститут токсикології Національної академії медичних наук України встановив, що цей мул можна абсолютно безпечно використовувати для удобрювання зелених насаджень у Києві», – розповів Микола Щепець.

За його словами, якби київська влада вчасно згадала про такий вердикт учених, мул з Бортницької станції можна було б давно використовувати. Тоді проблем з переповненням мулових полів просто не виникало б.

Станцію відремонтують за 5 років?

Столична влада наголошує, що розуміє ситуацію і обіцяє розпочати ремонт у цьому році.

«Спроби реконструкції вже були. Це був і 2002, і 2006, і 2007 роки. Але до кінця жоден проект не був доведений. Нарешті в травні цього року буде завершено остаточний проект  реконструкції. Після цього почнеться пошук фінансування. Цього року ми починаємо будівництво нової насосної станції першої черги  БСА. Повна реконструкція буде завершена за 5 років», – заявив Дмитро Новицький, директор Департаменту житлово-комунальної інфраструктури КМДА.

А на минулому засіданні Київради депутати вирішили виділити гроші на укріплення дамб мулових полів Бортницької станції за рахунок коштів природоохоронного фонду. Найближчим часом планують дати 20 мільйонів гривень.

«Це входить до списку природоохоронних заходів, які будуть реалізовані за рахунок міського фонду природоохорони. Одним з найважливіших напрямків є підсипка дамб мулових полів. Необхідно, щоб ці роботи були виконані, поки не почне танути сніг. Це дасть можливість уникнути аварійної ситуації», – заявив депутат Денис Москаль.

За інформацією депутата, всього на реконструкцію станції необхідно знайти 500 мільйонів євро. Підсипка дамб ж є лише тимчасовим заходом.

Його підтримує і голова фракції «УДАР» у Київраді Олександр Клюс, який раніше проінформував журналіста «Київського форуму» про те, щоб змінити критичний стан Бортницької станції аерації, необхідно мінімум півтора мільярда гривень.

«Стан Бортницької станції вкрай критичне: очистка води не відповідає санітарним нормам, забруднюється Дніпро, можливі аварії, які призведуть до катастрофи. У цьому році виділено лише 10 мільйонів гривень. Сьогодні винесено питання, щоб додати до цієї суми ще кілька мільйонів з екологічного фонду. Але це ситуації не вирішить. Щоб відремонтувати повністю станцію, необхідно від 3,5 до 4 мільярдів. Таких коштів у бюджеті столиці немає. Тому це має бути або інвестиційний проект, або гроші з держбюджету », – зазначив у коментарі «Київському форуму» Олександр Клюс.

За словами депутата, в першу чергу реконструкції БСА необхідно вкласти 1,5 мільярда гривень. Якщо ці кошти будуть знайдені вже зараз, то з урахуванням усіх необхідних процедур початок реконструкції першої черги можливий тільки в кінці 2014 року. Лише після закінчення реконструкції першої черги можемо говорити, що Бортницька станція вже не загрожує катастрофою.

Проблема БСА – лише одна з багатьох

Ескперти зійшлися на тому, що ситуація з БСА відображає реальне ставлення до екології в Україні.

«Головна причина екологічних проблем – відсутність екологічної політики. Екологічна проблема є далеко не пріоритетною. Вона поступається місцем економіці, бізнесу. В усьому світі громадськість має вплив на ті чи інші рішення, пов’язані з екологією. У нас же влада приймає закони, які вигідні бізнесу, проте знищують екологію», – вважає Тетяна Тимочко.

А начальник управління екології та охорони природних ресурсів Сергій Курикін вважає, що великою проблемою в цьому плані є відсутність нормального законодавства.

«Екологічна політика не інтегрована з іншими видами діяльності. Захист екології розглядається як якийсь побічний процес, яким займаються якісь екологи, замість того щоб враховувати екологічну складову  у будь-якій діяльності. На жаль, законодавство не зобов’язує враховувати цю складову», – сказав Курикін.

Сумно, але факт: що буде з Бортницькою станцією аерації та чи уникне Київ, а з ним і вся Україна, екологічної катастрофи, ніхто сказати не може. Вірити владі щодо повної реконструкції протягом п’яти років не можна – адже вирішити проблему БСА обіцяють вже багато років. Залишається розраховувати на себе та не бути байдужим до екологічних проблем. Адже, власне, це питання нашого виживання.