Воспользоваться новым сервисом достаточно просто. Надо заключить договор с Киевстар или приобрести пакет «Интернет 3G» в соответствующих Центрах Киевстара. При контрактном способе подключения можно пользоваться своим модемом.

Что представляет собой стартовый пакет нового сервиса? Это EDGE/UMTS модем ZITE MF 100, активированная услуга SIM-карты, кабель USB и инструкция. В комплекте отсутствует диск, так как во время первоначальной установки модема будут установлены софт и пользовательская утилита.

Модем имеет возможность подключения к Сети в режимах 2G и 3G, поэтому для каждой из них установлены свои тарифы. Сегодня можно воспользоваться только одним тарифом.

EDGE удобен для людей, которые много ездят. Однако скорость его невысока, поэтому для активного использования, игр и пр. он не подойдет.

3G модем ZITE MF622 сменил ZITE MF100, который, благодаря наличию слота для карточек памяти microSD, превращается из модема в кард-ридер. Работает он на тех же параметрах.

Для подключения модема к компьютеру используется кабель USB, поэтому подходит любому устройству. После установки модема, задаются настройки работы. Может быть использована только одна сеть. Вводится PIN-код и выбирается способ подключения 2 или 3G.

Программа простая, особых претензий к ней нет. Во всяком случае, в столице проблем при подключении не наблюдается, стабильная скорость без разрывов связи. Правда, стоимость сервиса стоит недешево. Доступен он лишь в столице и нескольких крупных городах. Не хватает трафика для использования в домашних условиях.

Запись Специальный сервис от «Киевстара» впервые появилась КИЇВСЬКИЙ ФОРУМ - перший соціальний інформаційний портал.

Іван Салій вирішив повернутися до управління Києвом. За його словами, він буде балотуватися у мери Києва для того, щоб столиця нарешті отримала досвідченого керманича, який живе проблемами міста. Про найболючіші проблеми столиці та шляхи їх вирішення з огляду на досвід, а також відверто про особисте розповів Іван Миколайович в інтерв’ю «Київському форуму».

КОШТОВНІ ОБ’ЄКТИ КИЄВА ЯК ЗАСТЕРЕЖЕННЯ

—  Іване Миколайовичу, як Ви оцінюєте стан доріг у Києві? Чому, на Вашу думку, після Євро-2012 виникла катастрофічна ситуація з дорожнім покриттям столиці? Чому, на Вашу думку, зі снігом у Києві зійшов асфальт?

— Дорожнє покриття мало бути відремонтоване до Євро-2012. Але підготовка до Євро носила популістський, «піарівський» характер. Кошти були виділені величезні, але далеко не оптимально використані. Це й позначилося на дорогах. Є норматив поточного ремонту доріг – у 2012 році він виконаний на 6,6 %. Виконували на 60, 70 і навіть на 100%! Ще є капітальний ремонт доріг, не тих, що на Бориспіль, а інших – наприклад проспекту Перемоги, Великого та Малого кільця… Там капремонт виконано на 2,3% від нормативів. Норматив не виконувався завжди на 15-25%. Але ж 2,3%. Це свідчить, що просто ремонтом доріг у 2012 році ніхто не займався. І ніякої «унікальності» зими немає. Підійшов період, коли Бог вирішив владі зробити застереження, що так ставитися до своїх обов’язків та ремонту доріг не можна.

В Києві є більше мільйона автомобілів, їх власники платять податки – держава повинна чесно відповісти, куди вона витрачає кошти.  Автомобілісти акумулюють серйозні фінансові потоки і мають право вимагати пристойних доріг. Зрозуміло, що зараз вони просто розчиняються поза нашими потребами.

Фактичне виконання поточного, дрібного та середнього ремонтів

Джерело: презентація «Стан утримання та ремонту вулично-дорожньої мережі м. Києва» Укравтодору на засіданні постійної комісії Київради з питань транспорту та зв’язку «Про технічний стан вулично-шляхової мережі міста Києва» 19.02.2013

Фактичне виконання капітального ремонту

Джерело: презентація «Стан утримання та ремонту вулично-дорожньої мережі м. Києва» Укравтодору на засіданні постійної комісії Київради з питань транспорту та зв’язку «Про технічний стан вулично-шляхової мережі міста Києва» 19.02.2013

—  Говорять про те, що дорожники самі продають асфальт. Днями була телепередача, де проводився рейд: Попов їхав, зупинився, а журналіст підійшов та домовився про продаж асфальту. Скажіть, як можна це зупинити?

— Слухайте, якщо дорожники вкрали для себе один-два автомобілі асфальту, то це далеко не ті мільйони, які крадуть провладні бізнесмени централізовано. По-друге, завищені суми на тендерах. По-третє, запитайте Попова і всіх наших дорожників, чому в місті немає комунального заводу, який виробляє асфальт, який був би конкурентним і давав можливість впливати на ціну? Це раніше вважалося, що асфальт – це щось таке просте, а насправді там є серйозні технології: добавки, полімерні модифікатори, порошки і т.д. Асфальт – це теж непроста технологія, яку треба виконувати. Особливо при жахливому стані покриття на мостах та шляхопроводах – тут корозія просто неймовірна.

— Чи винні у відсутності дорожнього покриття вантажівки, як зазначили у КМДА, чи є інші винуватці?

— Якби ми на півдні були і без снігу, тоді вантажівки ще б більше впливали на погіршення стану доріг. Дійсно, є обмеження, але це коли за 30 градусів плюсова температура, тоді колійність з’являється. Кілька днів у нас таких бувають, і на літній період потрібно обмежувати рух вантажівок вдень. Ми приймали ці обмеження завжди – і при Омельченку, і при Черновецькому. Це нормальна практика, абсолютно демократична, європейська, водії знають і розуміють.

Автобани і центральні дороги, по яких їздять оці вантажівки, – фактично наші центральні автомагістралі, вони повинні відповідати всім вимогам і не обмежувати рух ні пасажирського, ні вантажного транспорту. У нас держава транзитна. І так сталося, що Київ транзитний, а у нас немає повноцінної кільцевої дороги. Потрібно ще 2-3 мости через Дніпро або автомобільні тунелі.

— Чи доцільно, на Вашу думку, проводити масштабну реконструкцію Поштової площі, з огляду на фінансову ситуацію, яка склалася у Києві? Кошти витрачені шалені.

— Я повинен сказати, що проект Поштової площі існує давно, потреба в її реконструкції дійсно назріла. І одночасно треба сказати, що з Конча-Заспи до Межигір’я це остання точка заторів.

За будь-яких умов цю роботу потрібно виконувати, і дуже добре, що виконують її за будь-яких погодних умов. І видно, що професійно робота виконується. Є один недолік: так як у нас сьогодні бюджетне фінансування можуть отримати структури, які близькі до влади, то вони собі дозволяють таке, що іншим і не снилось. Без геологічних, без археологічних досліджень проводять роботи, без дозволів пішли на пролом. Поштовий будинок, унікальна пам’ятка історії, тепер розвалюється – це порушення технології будівництва, непотрібний аврал. Зараз треба його закріплювати, знову бюджетні кошти витрачати.

— Як Ви вважаєте, чи можливо закінчити реконструкцію до Дня Києва?

— А при чому тут День Києва? Треба так, щоб не було потім проблем з асфальтом. Все залежить від фінансування. Того фінансування, яке передбачено (300 млн. – Ред.), було б достатньо, але накопичено боргів до 200,0 млн грн, роботи згортаються, а київська влада без упину рапортує про звитяжні досягнення. Сподіваюсь, що фінансові проблеми вирішить Микола Янович, але темп і ритм уже збили.

Салій Іван Миколайович

ЧЕСНО ПРО НАБОЛІЛЕ

— Киянам вже не перший рік обіцяють побудувати метро на Троєщину. На Вашу думку, чому у Києві питання будівництва метро набуває політичного забарвлення та чому ближче до виборів столична влада все частіше «балує» населення обіцянками про будівництво метро, реконструкцію Бортницької станції аерації та ін.?

— Це ганьба київської влади. Тому що потрібно було Московський міст будувати не лише автомобільним, але й прокладати по ньому метро, подвійного призначення  – як  міст Метро чи міст Кирпи. Це була помилка. Чому? Тому що проектанти того періоду не уявляли,  що на Троєщині буде жити більше 300 тисяч людей. І тут влада, якщо чесно, «проморгала». Тому, що коли будували міст на Троєщину, тоді ж лише почали будувати Оболонь і вели трамвай. Влада працювала над мостами наперед. А тепер влада відстає на 30 років після того, як житла набудували. Тобто це ганьба київської влади останніх 30 років. У свій час оригінальний та ексцентричний Черновецький заявляв, що метро на Троєщину буде здане. Попов кілька разів також заявляв, що метро на Троєщину буде. А тепер київська влада уже рік заявляє, що шукає фінансовий механізм, за яким гроші дасть російський банк. Тобто фактично сьогодні виділено певні кошти на автомобільну частину. Об’єкт «розірвано»: «Київавтодор»  будуватиме автомобільну частину, а не метро. На будівництво потрібно виділяти мільярд в рік, а виділили десь 220,0 млн грн та 5,0 млн грн на продовження проектування, а потрібно виділили 6-7 мільярдів. Відчуваєте перспективу?

— Тобто метро на Троєщину так і залишиться мрією киян?

— Абсолютно точно.

— Проїзд в метро піднімуть до 3,20 грн?

— До виборів вони витримають, не ризикнуть. Ніде у світі –  чи то у Парижі, чи то у Москві –  немає самоокупного пасажирського транспорту. І метро самоокупного теж немає: 50-60% покриває держава і місто через субвенції та субсидії. Громадський транспорт – обов’язок та послуга влади. І ця послуга повинна бути доступна кожному.

— От бачите, Ви говорите, що послуга влади повинна бути доступна кожному. Але голова КМДА обіцяє, що проїзд у громадському транспорті, так само, як і хліб, у Києві не подорожчає.

— А що Попов може обіцяти, якщо він ніякого впливу на це не має. Це приватні структури, значить, тоді він повинен закладати в бюджет міста компенсацію збитків хлібокомбінатам.

— Як Ви думаєте, чому держава не може повернути у власність такі структури, як «Київхліб», «Київміськбуд», «Київенерго»?

— Я б сказав, що приватизаційну помилку О. Омельченка довів до абсурду Л. Черновецький: в комунальній власності мало що залишилось. Як на мене, «Київміськбуд», «Київхліб», «Київенерго», «Київводоканал» не хочуть повертати, змінюються лише приватні власники. Інша справа – повинно бути державно-приватне партнерство, і власники природних монополій і ключових для міського господарства підприємств повинні розуміти, що інтереси територіальних громад міста, на яких вони заробляють кошти, захищаються серйозним керівництвом міста, яке має захищати інтереси громади міста. І баланс інтересів повинен бути чітко озвучений, аби не виходило так, що завжди в аваріях винна адміністрація чи депутати. Я думаю, ми маємо дуже слабку в Києві владу. Слабку за характером. Природні монополісти то метро, то будинки погрожують відключити за несплату. До чого тут пасажири та мешканці? Не подобається, здайте акції територіальній громаді.

ПРО КИЇВ, ДОСВІД ТА ОСОБИСТЕ

— Іване Миколайовичу, чому Ви вирішили повернутися у «велику» політику? Що спонукало Вас до такого рішення?

— Що нам треба? Як мінімум, нам треба любити Київ. Треба його знати. Треба бути та працювати тут на різних посадах, так би мовити, зарекомендувати себе. Треба себе зберегти, з точки зору, як Вам сказати, не тільки працездатності, а з точки зору морально-етичних вимог. І треба мати досвід у вирішенні питань не тільки на рівні районів і міст, а й центральних органів влади. Бо з ними треба працювати. Я вважаю, що, особливо тепер, я підготовлений до такої діяльності і розуміюсь у взаємодії з киянами, високими органами влади та й олігархами.

— Що саме Ви хочете змінити у Києві? І чому кияни повинні Вам довіряти?

— Я в будь-якому випадку прийняв для себе командирське рішення. Я домагаюсь на сьогоднішній день, щоб ми відродили будівельний комплекс столиці. Падіння будівництва в січні 2013 року в Києві на 49% – це ганьба нашого часу. Всі держави уже давно знесли або відремонтували капітально «хрущовки», а ми ще не приступали. У нас в столиці дуже багато невирішених технічних, інженерних, господарських питань. Тому я хотів би уникати політизації господарської діяльності в Києві. Мені потрібна довіра киян, і якщо були б вибори в два тури, в мене були б високі шанси. І були б шанси у киян змінити життя в столиці на краще.

—  Що для Вас Київ?

—  Київ для мене – це сенс життя на сьогодні. І не тільки на сьогодні. Я закінчив Київський політехнічний інститут,  з Ленінської Кузні розпочав, з Подолу. Був головою Київської міської державної адміністрації, народним депутатом, заступником міністрів, працював в Адміністрації Президента, Кабміні… Та де б я не працював, де б не був за кордоном, у мене була одна мета – здобутий досвід реалізувати у Києві. До речі, моя дисертація так і називалась: «Розвиток управління великим містом (на прикладі Києва)». З тих пір я написав не одну книжку про розвиток міста, про тих, хто керував Києвом в останні десятиліття. Я вивчаю Київ, тому що це дійсно Життя. А коли мені важко морально, коли я знаходжусь на етапі великих роздумів – я прогулююсь Андріївським узвозом.

— Яку книжку зараз читаєте?

—  Я читаю дуже багато спеціальної літератури, яка не є цікавою з точки зору звичайних людей: це і про економічні реформи, і про майбутнє капіталізму, і про крах комуністичних лідерів. Читаю я також історичну літературу – що шведи написали про Полтавську битву та Карла XII, наприклад.

— Чим Ви в основному займаєтесь?

— Набуттям та популяризацією знань про нову місію Києва і киян в глобалізованому світі.

— Яке у Вас хобі?

— Написання статей та книг, аналітичних довідок, городництво.

— Що Ви цінуєте в людях взагалі та зокрема в жінках, чоловіках?

— В людях ціную здатність до самовдосконалення та відданість ідеалам. У чоловіках  – силу духу та енергію дій, в жінках – делікатну терпимість та мудрість.

— А в політиці?

— Успіх, процес та поразки (їх усвідомлення через 3-5 днів).

— А в суперниках?

— Готовність до дискусії та співпраці.

— Який відпочинок Вам подобається?

— Пасинкувати помідори, підв’язувати огірки, копати картоплю.

— Що подобається у власному кабінеті?

— Можливість працювати з допомогою помічників-друзів.

— З чим Ви боретесь?

— З незатребуваністю, як і половина інтелігенції та розумних людей в Києві та Україні. Словом, піднімаю «героїв нашого часу» на гідну висоту.

Розмовляла Таня Грабан

Автор: Тетяна Грабан

Запись Досвідчений погляд на Київ впервые появилась КИЇВСЬКИЙ ФОРУМ - перший соціальний інформаційний портал.