Найвибагливішим конкурсом кандидатів на вибори за всю історію незалежної України стають вибори мера Києва, які в червні святкуватимуть свій рік. Після зречення від престолу Леоніда Черновецького єдиний орган законодавчої влади так і не зміг обрати гідного представника «київського народу», таємниче очікування якого закінчилось 2 квітня під стінами Верховної Ради.
Чому ж вибори міського голови стали проблемою, хоча раніше були лише питанням виборчого часу? Олександр Попов, призначений у 2012 році головою КМДА, який з 2007 року займає №19 у списку Партії регіонів, та Галина Герега, секретар міської ради, яка після відставки Черновецького виконує обов’язки міського голови і родинними зв’язками «пов’язана» з провладною партією, мали зіграти вигідний тандем у виборах. Віддавна вважається продуманим проектом регіоналів переведення Попова в Київ з Комсомольська. Надії проектантів, які покладались раніше, посипались разом зі снігом в березні. Прогнози поразки Попова в майбутніх виборах, які почали лунати після його невдалого координування процесу очистки столиці від снігу, є лише результатом всезагальної паніки, яка покриває всі причинно-наслідкові зв’язки його невдачі, що були до цього.
Проблемою виборів є проблема Партії регіонів, яка втратила свого переможного кандидата на пост мера. Результати опитування, проведені Центром зовнішньополітичних досліджень ОПАД в м. Києві, говорять про повний провал Олександра Павловича. Лише 6% готові проголосувати за висуванця від влади, 6% потенційних прихильників, які скоріш за все проголосують, 38% – скоріш за все не проголосували б і 40% киян точно не підтримають Попова. Навряд чи 10%, які поки що не визначились, зіграють якусь роль. Натомість кращою картиною виглядає положення опозиції. Незважаючи на нечітко визначеного кандидата (а лише уявного Порошенка), кияни готові підтримати майбутній образ мера від опозиції на 31%, 44% вагаються у своїй позитивній підтримці, скоріш за все не проголосують 12% і точно не проголосують 7%. Знову 6% не дають різниці при такому чіткому розподіленні прихильності.
Не так вже імпонує посада голови Києва, як прогнозована президентська, лідеру партії «УДАР». Вагання Кличка – на руку Тягнибоку, який піде на вибори тільки у тому випадку, якщо Віталій викреслить свою кандидатуру з виборчого списку. Протилежно діє Об’єднана опозиція, яка радо пропонує свою підтримку «ударівцю» у найближчих виборах. Практично розпочинається процес «спихання» майбутніх кандидатів в Президенти на рівень київського мера. Кожен радий бачити іншого в кріслі міського голови, так як це додає зайві шанси на перемогу в президентських перегонах. Патова ситуація залишається хіба що у Партії регіонів, яка, не маючи гідної заміни провальному Попову, зсилається на Конституцію та недопущення проведення нелегітимних виборів, тим самим відтягуючи час. Для чого затягувати з виборами? За словами Володимира Олійника, народного депутата України, провладні представники мають намір надати новий статус київському міському голові, який набуде повноваження вищі за повноваження «англійської королеви». Закидаючи обвинувачення в бік опозиції та їх намагання блокувати трибуну парламенту для того, щоб пришвидшити процес обрання мера, регіонали паралельно узурпують місцеве самоврядування і, як говорить Леонід Ємець (нардеп, фракція ВО «Батьківщина»), «здійснюють системний злочин», подовжуючи роботу «нечинних» депутатів КМДА.
Поки регіонали та опозиційні сили перекладають відповідальність з одних рук в інші, назрівають нові кандидати. Так, за словами народного депутата Павла Різаненка, «УДАР» пропонуватиме Юрія Луценка. Леонід Черновецький не чекає запрошень, а діє за власною ініціативою, заявляючи на своєму персональному сайті про повернення.
Чи вдасться втілити свої найближчі плани хоч одному з представників влади, покаже час. Це єдине, на що можна сьогодні сподіватись киянам. Як завжди, аморфність та невизначеність вирішує подальші політичні та соціальні перипетії української столиці.
Автор: Дарина Некращук
