(продовження теми, розпочатої в публікаціях на «Київському форумі»: «Відблиск права на життя», «Брехня як домінанта життя»).

За останні роки кияни постійно натикаються на мури нерозв’язаних проблем, і це їх хвилює. Людина хоче вірити, що з часом все минеться і жити у Києві стане краще, безпечніше, комфортніше. Але не може уявити собі таке навіть у сміливих фантазіях, бо реальність зовсім інша – тривожна і напружена. Тому нерідко її боротьба з демонами страху переходить у хронічну форму.

Чимало тролейбусів і трамваїв нині перебувають у занедбаному, жахливому стані. Їхній зовнішній та внутрішній стан заслуговує не тільки на критичну оцінку. Він, цей стан, – небезпека для здоров’я і життя мільйонів киян. У старих тролейбусах і трамваях немає нормальної вентиляції, вагони не миються і не прибираються. Тут людям важко дихати (особливо у спекотну погоду). Уявіть собі, скільки мікробів та мікроорганізмів, небезпечних для здоров’я, знаходяться в такій сприятливій для них атмосфері, як київські трамваї, тролейбуси, автобуси, маршрутки? Пасажирський транспорт – це, мабуть, найбільше повсякденне скупчення людей у невеликому просторі. Чи слід дивуватися сталому рівню у Києві інфекційних хвороб та  туберкульозу? Чому не втручається у ситуацію столична санітарно-епідеміологічна станція і Міністерство охорони здоров’я? Брудні тролейбуси, трамваї, автобуси і маршрутки не повинні виїжджати з парків на столичні магістралі.

Скрізь і всюди ми наштовхуємося на вістря згаданих та інших важливих для існування людини кардинальних проблем. Вістря саме випирає із рваних одеж безликої та недієздатної київської влади.

Свіжий ефір: Свобода мирних зібрань: чи втратить громадянське суспільство свій голос?

Звичайно, що старий рухомий склад пасажирського транспорту, який давно потрібно було б відправити на капітальний ремонт чи здати на металобрухт, стає усе більш небезпечним для людей з точки зору його дорожньої експлуатації. І це особливо потрібно врахувати міській владі та комунальному підприємству «Київпастранс». Слід негайно змінювати ситуацію на користь киян, їх конституційних прав.

Стаття має не філософсько-риторичне спрямування. Тому наведу конкретні приклади.

Ось як виглядає ганебний список рухомого складу комунального транспорту, який відзначається не тільки іржавими зовні вагонами, брудом, але  й відсутністю зручних місць для сидіння пасажирів, зламаними лампами освітлення салонів, у деяких вагонах взагалі замість скла у вікнах знаходиться… фанера, а самі вагони розмальовані дебільними прихильниками «графіті».

•  Тролейбуси маршрутів: №30 (№ 4237), (№4233), (№2505), (№4230), (№4229), (№4013), ((№4234), тролейбус №46 (№4024), є чимало недоліків у тролейбусах на маршрутах №37, №37-а, також №29 та деяких інших напрямків.
• Трамваї маршрутів: №12 (№5850), №11 (№5817), №19 (№5944), № 33 (№ 3488), №35 (№005), (№020), (№3626).

Зрозуміло, що це тільки невелика частка жахів, які можна побачити і відчути, коли їдеш згаданими маршрутами. Недарма кияни часто скаржаться: у таких вагонах потрібно перевозити не людей, а тварин. Та й тим буде, певно, незручно й небезпечно у цих умовах  А взагалі,  рухомий склад трамвайно-тролейбусних маршрутів, які зв’язують Троєщину зі станціями метро «Петрівка» та «Дарниця», а стару Дарницю з Воскресенкою, Троєщиною, Лісовим масивом, Поділ з Куренівкою і Пуща-Водицею, потрібно якомога скоріше міняти та модернізувати. Бо зачеплені інтереси мільйона киян.

Хотілося б зупинитися і на такому моменті. Тривалий час на кінцевій зупинці тролейбусного маршруту №46-к (у провулку поруч з Північно-Броварським шосе і метро «Дарниця»), прямо на повороті до кінцевої зупинки і безпосередньо на ній водії-анархісти, які нехтують Конституцією і Правилами дорожнього руху, паркують на дорозі свої машини, що дуже заважає і водіям тролейбусів, і пасажирам. І хоча на відрізку у 30 метрів на видному місці висять два знаки, які забороняють у цьому місці не те що паркування, але й зупинку машин, ніхто на це не звертає уваги. Державтоінспекція Києва повинна давно взяти згаданий провулок і зупинку на постійний контроль, як, до речі, міська та Дніпровська райдержадміністрація. Анархію і безмежжя автопорушників потрібно зупинити!..

Але повернемося до головної теми публікації. Відчуваю чимало опонентів з чиновницького середовища, які не тільки не бажають сприймати прогресивні ідеї чи пропозиції, а й знаходять причини, які начебто ніяк не дозволяють більш успішно розвивати галузь трамвайно-тролейбусного парку столиці та комфортного, безпечного перевезення пасажирів. Проблема для них в одному: де взяти кошти, коли їх ніколи не вистачає? Ненажерливе чиновництво просто не вміє та не звикло компетентно, з відповідальністю, розумно рахувати та витрачати бюджетні кошти. Можливо, тільки за нецільовим призначенням.

У Києві назріла необхідність кардинальних  владних змін, а якщо дивитися ширше –  адміністративної революції. Назріли системні реформи, всі гілки влади повинні бути збалансовані і обрані киянами: мер, Київрада, міська адміністрація. Київська міська держадміністрація в її нинішньому складі не здатна буде цього зробити, бо не вистачить розуму, волі, кваліфікації. Тому потрібна координуюча і направляюча роль у цих процесах Адміністрації Президента України та Кабінету міністрів. І, звичайно, політична воля Гаранта Конституції. В чому полягає основна ідея? Перш за все, у суттєвому скороченні бюджетного фінансування на утримання великого і бездарного бюрократичного чиновницького апарату. Навіщо, наприклад, голові КМДА О. Попову 6 заступників, 20 радників і така кількість працівників у численних відділах, управліннях, департаментах? А чи можна вважати нормальним, коли в районних адміністраціях на головних керівних посадах працюють по… 7 чиновників (голова РДА, 5 заступників + керівник апарату на правах заступника). Це вже не кажучи про роздуті штати на решту співробітників. Більшого розмаху марнотратства бюджетних коштів зустріти важко. Принаймі в цивілізованих європейських країнах. Потрібно скоротити цю бюрократію на 50%, і почати не з прибиральниць та сантехніків, а з заступників голів управлінь, відділів тощо. Ось де маємо резерв на десятки мільйонів гривень, який конче потрібен щороку на фінансування розвитку комунального транспорту Києва. А навіщо у Київраді засідають понад 100 депутатів?  Невже місту потрібні мільйонні витрати на їх утримання? Хіба ж нам не вистачить і 30 депутатів?.. Це ще додасть у скарбничку комунального транспорту кілька мільйонів гривень. Будуть не зайвими. Інша пропозиція. Скоротити на 30-40% бюджетні фінансування на проведення в місті і районах різних помпезних свят, змагань, фестивалів, концертів, виставок тощо. Це інше джерело фінансування бідолашного комунального транспорту. Потрібно вивчати досвід пошуку закордонних інвесторів, як це, приміром, роблять у Білорусі. А ще поцікавитися, як вдалося меру Вінниці співробітництво зі Швейцарією, яка поставляє у це місто трамвайні вагони, у тому числі за благодійними програмами.

Що стосується долі районних держадміністрацій, очевидно, їх скоріше потрібно ліквідувати та відновити районні ради. Районний голова має бути обраний громадою на місцях, а не призначений «згори». Можливо, у якості експерименту слід було б «відв’язати» систему управління в Києві та його районах від Центру і надати місцевим органам влади можливість самим вирішувати питання фінансування й розвитку соціальної та економічної сфери, при обов’язковому погодженні політичних рішень із центральною владою.

Наш славетний земляк-філософ Григорій Сковорода у свій час відзначав, що досягнення добра, блага є основою всіх людських вчинків, і тому те, що справді корисне для людини, є бажаним для неї, а отже, і прекрасним.

Українська віра завжди живилася жертовністю. Тому досі плутаємо перемоги з поразками. А через те що всі перемоги були тимчасовими, то їх поглинула одна велика поразка. Можливість побудови реальної, компетентної, народної владної мерії, де дбатимуть з розумінням про реальні проблеми киян, де, наче вихрі, моделюватимуться сучасні управлінські ідеї та моделі розвитку стародавнього міста, вперше за всю історію останні десять років не відбуваються. Надія на кращу владу, а значить, і життя людей, як риба, вислизає з тремтячих рук. Лишився поки фантом, де відсутні реальні контури і зміст…

Автор: Олександр Борщевський