поділитися

Олександр Борщевський

Навіщо Попову муніципальна міліція ?

Великий Альберт Ейнштейн у свій час сказав крилату фразу: «Я нічого не розумію, божевільний я чи всі навколо мене». Пригадалися ці порівняння тому, що з моєї точки зору запланований головою Київської міської держадміністрації О.Поповим і його прибічниками перший референдум є  повною профанацією, власним піаром і марнотратством фінансових коштів. Нехай навіть не бюджетних. Про це вже неодноразово говорилося й писалося. Причому у гострокритичному стилі. Хочеться вірити, що виступи демократично налаштованих відомих представників київської громади почують Президент і Прем’єр-Міністр України. Адже доля й розвиток нашого міста не можуть залишатися поза їхньою увагою. Тим більше, що ситуація у Києві через порушення чиновниками міської адміністрації та їх колегами у районних адміністраціях Конституції і Законів України, дедалі більше викликає стурбованість та протести жителів столиці.

Зупинимося  детально на питанні, яке О.Попов і з «неперевершеною» командою хоче протягнути через референдум.  Мова йде про прагнення і намагання створити у Києві муніципальну міліцію. Важко конкретно здогадатися для чого він це все робить ? У якому напрямку працює мозок  і мислення призначеного Президентом України столичного голови ? І, врешті, чого і кого він так боїться ? Адже чиновник, що пройшов у свій час шлях загартування у органах КДБ має, певно, бути більш впевненим у собі, власних амбіціях та можливостях. А може таку провокаційну нісенітницю порадив хтось Попову з його радників чи заступників ? Мовляв, напередодні виборів всяке може трапитися…

Спробуймо проаналізувати факти і окремі моменти.

В інтернеті на сайті «Наш Київ.ua» розміщено коментар О.Попова стосовно його поглядів щодо створення муніципальної міліції. «Створення у Києві муніципальної міліції полегшить роботу дільничих міліціонерів і забезпечить громадський порядок у спальних районах міста. Муніципальна міліція має не замінити державні правоохоронні органи, а лише посилити у частині забезпечення громадського порядку. Її завдання, насамперед, попереджувати правопорушення, гарантувати безпеку киян».

У ці красиві для декого фрази не віриться ! І ось чому. На багатьох вулицях і провулках столиці, на прибудинкових територіях та у парадних житлових будинків сьогодні конче бракує світла. У ЖЕКах не вистачає лампочок, або просто прагнення комунальників чесно виконувати свої обов’язки. Громадянам страшно ходити увечері та вночі, бо їх життю і здоров’ю загрожує небезпека. Криміногенна ситуація від згаданих негараздів завжди буде з високими ризиками для людей І що, муніципальна міліція вирішить ці проблеми ? У темряві засяє нарешті світло, а у небезпечних дворах, паркових зонах і на вулицях з’явиться більше патрулів ? Звичайно, ні. Будь-яка нормальна людина не повірить у ці казки. Якщо попри всі  свої намагання цих проблем не може вирішити міліція системи МВС, то муніципальна  відтворить громадянам це чудо ? Це балачки та фантазії..

Не справиться муніципальна міліція і з тим, що у численних комерційних кіосках та крамницях неповнолітнім продають пиво та цигарки, інші горілчані напої, а наркотики при потребі вони дістають, мабуть, самі. Зростанням правопорушень, алкоголізму і наркоманії серед неповнолітніх стурбоване сьогодні не тільки київське суспільство, а й прокуратура. Тож і це лихо стане для муніципальних міліціянтів лише головним болем, а згодом можливо і ганьбою…

Не можна обійти увагою й такі проблеми. У вагонах трамваїв і тролейбусів, у автобусах (особливо влітку) вже стало звичним, коли хуліганської зовнішності молодики п”ють собі пиво, висловлюються нецензурною лайкою, а коли громадяни роблять їм зауваження вони відчувають у відповідь лише погрози чи сатанинський сміх. Подив і образливість, яка перетворюється інколи на агресію:  такою часто є реакція курців, що палять тютюновою отруєю в обличчя інших людей на зупинках громадського транспорту або у парках культури й відпочинку. А те, що на подвір’ях біля житлових будинків збираються пізно увечері п’яні компанії і горланять буває до ранку. Це також реалії нашого сірого життя у суспільстві, де закони діють не для всіх, а міліція очевидно погано контролює ці процеси, які розповсюджуються у Києві зі швидкістю інфекції.. Ви знаєте про це, пане Попов ? Якщо так, то потрібно бути справжнім дилетантом, а не міським головою, щоб повірити у здатність муніципальної міліції вирішити, навіть нехай спільно з органами МВС, ці гострі проблеми для  багатостраждальної київської громади.

І ще одна слушна ремарка. В різних районах столиці усе частіше по вечорах і вночі гримлять потужні вибухи салютів і петард поблизу житлових будинків. Особливо гостро це спостерігається у Деснянському районі у парку по вулиці Архітектора Ніколаєва поруч із Деснянською райдержадміністрацією, а також біля ресторанів і кафе, які розташовані у цьому ж мікрорайоні. Життя тисяч людей перетворено на жах ! Ніхто з міської і районної держадміністрацій певно не думає про те, що по відношенню до бідолашних громадян порушується Конституція і Закони України, що вони відчувають від постійних вибухів фізичний біль та нервові перевантаження. Якщо влада тривалий час не може вгамувати хуліганів і порушників нічного спокою громадян, невже Ви,пане Попов,  думаєте, що з цим впорається муніципальна міліція ?…

Згідно закону України «Про міліцію», державні органи внутрішніх справ зобов’язані захищати  безпеку громадян і порядок в столиці. Так було завжди і народ у своїй більшості довіряв міліції. Право на безпечне життя гарантовано нашим громадянам і Конституцією  України. Чисельність міліції ( у тому числі  у Києві) й так зараз чимала. На сайтах ORD-ua.com і Асоціації українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів надруковано велике інтерв’ю  з генералом міліції, народним депутатом України Г.Москалем: «В депутаты от партии власти собираются идти деятели, которых следовало приговорить к расстрелу еще при СССР». Приведу лише частковий витяг з цього матеріалу. Цитую мовою оригіналу.

Запитання: Готовится ли власть сейчас к применению силы во время выборов, а также к другим возможным массовым протестам в связи с ухудшением экономической ситуации ?

Г.Москаль: Да, готовится, об этом в частности, свидетельствуют последние закупки МВД спецсредств, экипировки, спецтранспорта. Власть создает материальный резерв для милицейских ополченцев. «Беркут» оснащен, внутренние войска оснащены, а вот эта закупленная техника и снаряжение создаются для особого резерва, который будет задействован в случае массовых протестов. Создается резерв порядка 5 тысяч человек.

Запитання: А эти 5 тысяч, откуда они будут набираться ?

Г.Москаль: Это будут сотрудники оперативных служб, розыска, УБОП. Потому что уже невозможно увеличивать численность сотрудников МВД. Она и так раздута. Особенно, если учесть, что должны сокращаться госслужащие, в том числе системы МВД…

Також Г.Москаль відзначив, що: «начальника главного управления внутренних дел Киева г-на Крикуна пока держат на своей должности, чтобы при случае на него списать все недостатки. Потому что протестные акции в основном больше проходят именно в Киеве…

Якщо пригадати, як працювала в столиці України років 25-30 тому вітчизняна система охорони громадського порядку, відразу ж стають перед очима вулиці й площі, паркові зони,  на яких з 18 до 23 години патрулювали групи народних дружинників і часто серед них був один міліціонер. Міліція також не пасла, як кажуть тоді задніх, працювала з великим навантаженням. Хоча було й чимало недоліків. ..Дружинникам видавалися посвідчення, нарукавні пов’язки  і раз на рік заохоченням за їх чергування були додаткові вихідні (2-3 дні) до загальної відпустки за місцем роботи. Оце і всі були бонуси. І що Ви думаєте, не було користі від таких чергувань громадських  активістів ? Була й значна. Народні дружинники не раз затримували хуліганів різної масті, злодіїв, попереджували чимало дрібних правопорушень, тощо. Кияни, люди старшого і середнього віку і з ностальгією нерідко пригадують ті роки, коли їм жилося у місті безпечніше та комфортніше. І це не вигадка автора цих рядків. Діяли закони, ефективно і професіонально працювало керівництво міста, міліція, які не на словах піклувалися про інтереси і права киян. Жодна зайва копійка не витрачалася із міського бюджету на сумнівні плани  та програми, тим більше якщо вони критикувалися й не сприймалися хоча половиною киян. Нерідко пересічні громадяни направляли до міської влади чи в редакції газет, на телебачення листи і пропозиції, які вивчалися і у певній мірі допомагали чиновникам приймати виважені та правильні рішення Не все звичайно було тоді ідеально. Але демократичний діалог владної верхівки з киянами мав місце. І не потрібно було ніяких додаткових та сумнівних референдумів, тим більше з чималими витратами коштів, які завжди краще витрачати на вкрай необхідні соціальні програми. Ті, хто займався тоді маніпуляціями з землею, сумнівними забудовами чи крав з бюджету гроші – швидко сідали за грати чи виганялися з роботи. В залежності від скоєного проти людей та закону. Коричний досвід, чи не правда ?..

Сучасна київська реальність зовсім інша. Наче живемо на іншій планеті, де домінують анархія, махровий бюрократизм, безвідповідальність, умовна дія законів, не виконуються положення Конституції. Та хіба ж тільки це усе більше турбує киян ?.. Приглянемося з уважністю фізіономістів до тих, хто нами керує. Офіційні, пихаті,  сумні постаті сидять у своїх кабінетах. Ані проблиску того, що називають інтелігентністю. Дерев’яні, недобрі, мовби нашвидкуруч тесані обличчя. У поглядах – жорсткість і недовіра, у жестах і позах – присутність грубої сили у її загрозливо-стримуваних формах. Такі обличчя кияни, на жаль, нерідко бачать і в міській державній адміністрації (починаючи з чисельної гвардії охорони Попова на всіх входах до будинку) так і серед  чиновників у районних держадміністраціях. І ця тенденція наче ланцюгова реакція доходить до всіх управлінських ланок різних організацій. Щоб усе  змінити потрібна справжня адміністративна революція, допомога Президента та Уряду країни ! У нас таке поки неможливо. Через безліч різних обставин.

Не секрет, що наша порядність, культура, намагання жити у законослухняному демократичному суспільстві, понад усе, очевидно, лякає нинішню київську владу. Її керівники добре розуміють, що у такій людській спільноті киян місця їм не знайдеться…

поділитися

(Жодного голосу)    257  

Теги

Також по темі

Слідкуйте за новинами «Київського форуму» у Вашій соціальній мережі