Анатолій Толстоухов, перший заступник голови Київської міської організації ПР, почесний президент Фонду сприяння розвитку мистецтв: «… Немає ніякої лихоманки, немає ніякої битви, немає боїв  і немає, навіть, боксерських поєдинків. Є різне сприйняття того, що стало Законом… Ми маємо всі підстави, через рік, через два, стати країною нової мовної культури, нової мовної політики».

Євген Сверстюк, доктор філософії, головний редактор газети «Наша віра», президент Українського пен-клубу: «… Хотів би вибачитися перед усіма хто нас слухає, що ми дійшли до того, що в Україні обговорюємо питання української мови і її престижу…Маємо ситуацію… ми на палубі піратського корабля і міркуємо про те, що з нами далі зроблять… Цей Закон полягає в тому, щоб використовуючи фразеологію правову, яка виробилася на Заході, утвердити повернення до колоніального статусу української мови».

Марія Іонова, депутат Київради, фракція «УДАР», член Постiйної комiсiї з питань гуманітарної політики: «…Це абсолютно проти Конституції. Закон прийнято з порушенням регламенту… Призупинення українізації – це значить, призупинення, взагалі, європейського вибору українців…Ми живемо в країні – Україна, там де візитна картка – українська мова. А виходить, що зараз, ми, після 21 року незалежності, ми продовжуємо боротися за незалежність України.  Українська мова – це головне для єдності держави».

Олексій Омельяненко, голова фракції ПР у Київраді: «…На сегодняшний день, в городе Киеве, такой проблемы украинского -русского языков не существует. Ситуация абсолютно нормальная у нас. Инсинуаций по этому поводу делать не надо…».

Євген Копатько, соціолог: «…Мы после подписания Закона делали социологию по стране…Как Вы считаете Закон об основах языковой политики не несет ли угрозу украинскому языку? Так вот, 46% опрошенных сказали – не несет угрозу…  Проблема заключается в том, что она не решалась 20 лет, мы делали вид, что у нас этой проблемы нет…Победа настоящая, это когда не будет побежденного, когда люди поймут, что это своевременный Закон, что он должен был решаться значительно раньше».

Руслан Бортнік, член Робочої групи при КМУ щодо удосконалення ЗУ «Про засади державної мовної політики»: «…Більшість конфліктних ситуацій цього Закону, вони є наслідком складності цього Закону».

Олексій Толкачов, голова Громадського комітету національної безпеки України: «…Соромно, що належу до цієї країни, яка на 20 році своєї незалежності державотворення, не може абсолютно визначитися, якою мовою вона хоче розмовляти, яку виборчу систему вона хоче мати – це абсолютний колапс нашої державотворчості».

Анатолій Толстоухов, перший заступник голови Київської міської організації ПР, почесний президент Фонду сприяння розвитку мистецтв: «…Как много политической халтуры, когда танцуют на паркете конъюнктуры».

Геннадій Балашов, політичний психолог, теле-радіоведучий: «… у украинского и русского языка нет будущего, потому, что это язык бедняков…Никто не будет пользоваться языком бедных людей. Политики внесли Закон, но потом журналисты разносят по всем каналам…все время проблема языка. Журналисты, больше, вообще ни о чем не могут говорить… Они сами думают о том…чтобы заработать денег. Это все журналисты раздувают потому, что вам удобно прятаться за собственную некомпетентность».

Володимир Цибулько, політолог:  «… Закони пишуть юристи-правники, а життя формує зовсім інші умови побутування мов».

Юрій Соловей, депутат Івано-Франківської міської ради: «…Подібного роду законопроектами ми вносимо такий дисбаланс в українське суспільство…ми граємося на тому, на чому не можна гратися».

Денис Писаний, адвокат:  «…Закон… повністю не відповідає Хартії регіональних мов та мовам меншин».

Сергій Толстов, директор Інституту політичного аналізу і міжнародних досліджень: «…Закони в цій країні здебільшого виконуються лише тоді, коли є дуже велике бажання ними скористатися».

Юрій Андрєєв, громадський діяч: «…Питання мовного законопроекту, воно направлене, в першу чергу, - на знищення української державності, а його реалізація в місті Києві, вона – є ще одним кроком до розколу країни».

Андрій Дуда, експерт: «…У цьому законі закладений принцип «або-або», замість «і-і», саме тому він звужує позиції застосування українській мови, а саме в діловодстві…  Після тотальної русифікації України… говорити про рівні можливості – це абсолютно не європейський підхід».

Вікторія Челомбітько – перший заступник начальника ГУ освіти і науки КМДА: «…На сьогодні почуття патріотизму в наших дітей і в нашому юному поколінні є, хто б що не говорив…»

Зоя Миронова – депутат Київради, заступник голови Постійної комісії з питань гуманітарної політики: «…Необхідність спокою і стабільності приведе до того, що діти після навчання будуть вертатися, і діти мають бачити, що вони можуть прикласти свої знання, мати досягнення…»

Єлизавета Щепетильникова – президент ВМГО «Всеукраїнська асоціація студентського самоврядування»: «…Світові дослідження підтверджують, що близько 80% всіх людей які емігрують зі своїх країн, повертаються на територію своєї рідної держави… Для України має стати пріоритетом, щоб кількість тих українців, які повертаються до країни, збільшувалась… Є базові проблеми в нашій системі освіти, і не тільки, які змушують людей, принаймні, замислюватися про те, що дійсно необхідно емігрувати з нашої країни…»

Інна Совсун – експерт освітніх програм Центру дослідження суспільства: «…В Україні є питання оплати праці, питання визнання дипломів, які люди отримують за кордоном, і є дуже багато проблем, через які люди, і особливо ті, які планують продовжувати наукову діяльність, вирішують залишитися за кордоном…»

Сергій Митрофанський – заступник голови ВГО «Молодий Народний Рух»: «…До нас зараз звертаються батьки, діти яких мають піти до школи, з інформацією, що з ними проводиться профілактична робота з боку викладачів з метою написання заяви, що дитина має велике бажання навчатися виключно в російському класі…»

Леонід Новохатько – заступник голови КМДА: «…За 20 років з освітянської карти Києва зникло приблизно 200 дитячих садочків, які не можуть зараз бути побудовані за рік-два-три… Давайте разом складемо список винуватих… Ми за рік фактично зробили 7 нових дитячих садочків, і якщо б не було дурниць 20 років, ми б добудували школи…»

Вікторія Челомбітько – перший заступник начальника ГУ освіти і науки КМДА: «…Жодних кадрових змін в школах, в дошкільних навчальних закладах відбуватися не може, і про це не йде мова…»

Леонід Новохатько – заступник голови КМДА: «…Фінансування збільшено приблизно на 408 мільйонів в порівнянні з минулим роком – це точка зору і позиція київської влади у ставленні до учеництва і дошкільнят… Кожен випускник, хто приходить сьогодні (на роботу) в київський дитячий садок або школу з «червоним» дипломом  одержує 50% до окладу протягом 3 років…»

Зоя Миронова – депутат Київради, заступник голови Постійної комісії з питань гуманітарної політики: «…Якби виконавча влада прислухалася до того, що кричать депутати в голос і подають звернення, можливо ми б проблем і уникнули…»

Елліна Шнурко-Табакова – голова Правління Асоціації підприємств інформаційних технологій України (АПІТУ), видавець (Видавничий дім «СофтПрес»): «…Цифровое неравенство в стране набирает обороты, и доступ к информации и к обучающим программам в регионах намного худший, чем в Киеве… Учителя, как минимум, должны пройти курсы компьютерной безграмотности, уметь работать в интернете… К сожалению, учителя очень часто не знают того, что уже знают дети, и как дети умеют работать в интернете…»

Тетяна Назаренко – дитячий психолог: «…Патриотизм наших детей заканчивается к 12-13 годам…»

Ганна Сазоненко – директор Українського гуманітарного ліцею ім. Т.Г.Шевченка, кандидат педагогічних наук, заслужений вчитель України: «…Не може бути Міністерство освіти одночасно замовником і виконавцем програми… Достатньо широке обговорення громадськості було з приводу програми зарубіжної літератури – корекції внесені і внесені на користь класики… Було би бажано, щоб зарубіжна література викладалась мовами авторів… Завдання будь-якої школи – створити такий освітній простір, де б дитина хотіла бути, де б могла себе реалізувати, де б їй було цікаво, і щоб цей простір був високоінтелектуальним, естетичним, інформаційним, технологічним…»

Оксана Меринова – голова об’єднання батьків Дніпровського району: «…Жодного разу я не бачила, щоб заяву про прийом до школи писалася російською… Додаткова довідка стосовно алкогольної та наркотичної залежності – це повна нісенітниця… Я хочу сказати велике спасибі, і дуже багато батьків хочуть сказати велике спасибі владі, Міністерству (освіти) за «парту батьків»…

Олексій Давиденко – депутат Київради, секретар Постійної комісії з питань гуманітарної політики: «…Люди не разделяют оптимизма по поводу «родительской парты» и радости от покупок всего необходимого к новому учебному году… Что может быть проще, чем сделать единую электронную базу данных в интернете, где можно посмотреть количество свободных и занятых мест в детских садах?.. На каждого ребенка дошкольного возраста из киевского городского бюджета выделяется порядка 11 тысяч гривен в год, и нужно сделать эти деньги целевыми… Деньги в бюджете города есть только на заработанные платы и коммунальные услуги, а на обновление материально-технической базы деньги не выделяются…»

Сергій Митрофанський – заступник голови ВГО «Молодий Народний Рух»: «…В червні з’являється Постанова №526, відповідно до якої змінюється нарахування (стипендій)… Очільник Уряду коментує проблему зниження стипендій «за рахунок системи хаосу в державному управлінні»… Ми ставимо вимогу перед Урядом – повернути за два місяці невиплачені стипендії, показати винуватих «в системному хаосі» і звільнити їх…»

Єлизавета Щепетильникова – президент ВМГО «Всеукраїнська асоціація студентського самоврядування»: «…На сьогодні ми маємо 14 навчальних закладів, з яких студенти постійно нас інформують про те, що вони отримують меншу стипендію…»

Інна Совсун – експерт освітніх програм Центру дослідження суспільства: «…Дуже б хотіла, щоб викладачі так само відстоювали свої зарплати, як студенти відстоюють свої стипендії… Як викладач на пів-ставки в Національному університеті «Києво-Могилянська академія» можу сказати, що моя зарплата менше, ніж студентська стипендія, і за таких умов говорити про розвиток освіти, науку і технології, звичайно, смішно… За останні два роки відсоток витрат на освіту як частки ВВП падає…»

Володимир Петренко – генеральний директор ПАТ «Київметробуд»: «…Питання проведення метро на Троєщину складається з двох складових: завершення будівництва Подільського мостового переходу, який дасть змогу прокласти гілку метрополітену, і будівництво метрополітену на правому березі Дніпра… Сьогодні закладене фінансування, яке дозволяє наприкінці року направити механізовані комплекси на Поділ для початку будівництва…»

Олександр Сергієнко – директор Інституту міста: «…Коли називаються цифри в 3-5 мільйонів на фоні вартості будівництва в 13 мільярдів, то це несерйозні розмови… Влада більш пропонує і обіцяє, ніж робить реально… Така транспортна артерія може вирішити всі транспортні питання в Києві…»

Іван Салій – екс-голова КМДА: «…Київська влада часто змінюється і кожна призупиняє будівництво метрополітену… Говорити сьогодні про якусь дату здачі метро на Троєщину немає ніяких підстав…»

Олександр Охотніков – директор Дирекції будівництва метрополітену КП «Київський метрополітен»: «…Вопрос метрополитена на Троещину и Соломенку сегодня архиактуален…»

Віктор Петрук – інженер-конструктор ТОВ «Експреспроект»: «…Мы не воспринимаем всерьез задачу о необходимости вывоза жителей Троещины метрополитеном… Мы предлагаем построить метрополитен на Троещину, но не сегодня и не кавалерийским наскоком, а сегодня реализовать более доступный по срокам и по финансированию проект – продление городской электрички до проспекта Ватутина с перспективой ее продолжения до Милославской…»

Іван Салій – екс-голова КМДА: «…Немає окупного пасажирського транспорту у світі, і не треба сьогодні оцінювати жетон на метро…»

Володимир Петренко – генеральний директор ПАТ «Київметробуд»: «…Метрополітен повинен бути державним і будуватися за кошти міста і за кошти держави…»

Андрій Махов – голова Об’єднання садівницьких товариств «Русанівський масив»: «…Хочу, чтобы каждый житель Троещины и Радужного массива понял, что через 62 месяца в лучшем случае они получат станцию метро «Радужная»…»

Іван Салій – екс-голова КМДА: «…Я повинен вибачитися за всі роки правління київської влади, бо демонструвати таку неспроможність будувати – це вирок цій владі… Не можна 30 років свою «будку» в Русанівських садах, яка доброго слова не стоїть, противопоставляти інтересам всіх киян…»

Віталій Черняховський – перший заступник голови ГО «Київський форум»: «…Чиновники и депутаты рассматривают общественные проекты как способ заработать деньги… Русановские сады – территория, которую можно потенциально застроить, и из-за этого весь сыр-бор…»

Олег Старіков – заступник голови ГО «За своїх!»: «…В Стратегии развития Киева до 2025 года, которую презентовали год назад, метро на Соломенку не запланировано…»

Михайло Барашков – голова комітету «Кияни – за громадський транспорт»: «…Как можно принимать во внимание интересы очень маленькой группы людей?..»

Віктор Щербаков – адвокат, заслужений юрист України: «…Метро на Троещину начнет строиться в обозримом будущем, и это связано с безысходностью ситуации…»

Леся Домащенко – головний редактор дайджесту «Київський форум»: «…В жодній країні світу метро не сприймається як розкіш…»

Микола Жаріков – головний архітектор м. Києва 1986-1992 рр.: «… для меня это памятник национального значения…  где вы найдете еще пример через 175 лет возродить мечту многих людей… и создать такое творение, которое украсило город,  стало центром Контрактовой площади…»

Сергій Целовальник – начальник ГУ містобудування та архітектури КМДА, головний архітектор м. Києва: «… да, это замечательное сооружение, но строго к нему предъявлять такие же требование памятника как и к другим памятникам это не правильно… точно было бы памятником… если бы после его строительства там была бы возрождена его функция – торговая функция…»

Лариса Скорик – віце-президент Національної спілки архітекторів України: «… справжнім надбанням на тому місті міг стати магістрат Григоровича-Барського, але не став… тому вони з великим задоволенням сказали, – давайте будемо відбудовувати Гостинний двір… так що давайте не розповідати про ці забави на предмет того що це була така найпатріотичніша споруда Гостинний двір…»

Анатолій Беркута – радник міністра регіонального розвитку будівництва та ЖКГ України: «… треба щоб Контрактову площу привели до порядку і я не розумію чому громадськість не протестує проти тих «ганделиків», які стоять на Контрактовій площі, проти трамвая…, ми не говоримо про те, що на Контрактовій площі зупинка автобусів, яка там не повинна бути, ми не говоримо про те що нам необхідно було повернутися до теми Сагайдачного – пішохідна вулиця… Гостинний двір треба привести в порядок… щоб це не був наш позор …»

Михайло Дегтярьов – науковий співробітник історіко – архітектурного заповідника «Стародавній Київ»: «…особый режим строительных работ давно существует на територии заповедника. Должна сохраняться только старина, аутентичный облик старинних зданий и все мероприятия направлены на сохранение сложившейся историко-архитектурной среды… Что касаеться Гостинного двора, то настоящее готовиться преступление…»

Богдан Кожушко – член колегії Головної ради Українського товариства охорони пам’яток історії і культури: «… ми зі своїм листом звернулися до Президента України…  оскільки постанова приймалася не правочинною… відповіді до сьогоднішнього дня не має…»

Сергій Федоринчик – керівник інформаційного центру Української екологічної асоціації «Зелений світ»: «… не можна використовувати Закон вибірково… ні кого… чомусь не хвилює що реєстру не має, а є список, а процедури вилучення списку не існує, тобто це сваволя, це вибірковість…»

Яків Дехтяр – в.о. начальника ГУ охорони культурної спадщини КМДА: «… дійсно це новобудова… на науковій раді, яка відбулася в науково – методичному центрі… було запропоновано розглянути питання щодо включення Гостинного двору до переліку пам’яток містобудування, тобто акцент площі є, його необхідно зберігати…»

Тимофій Єфомітін – активіст «Гостинної республіки»: «… там находиться до десятка людей, которые днем и ночью там живут, ночуют, сейчас холодно, сыро, они не смотря на это остаються там, создают какие-то условия для людей, которые туда прийдут… и охраняют это место вместо государства, которое его охраняло до это… »

Олег Мусій – активіст «Гостинної республіки»: «… подякувати і схилити голову перед тими захисниками, які там знаходяться і виконують функцію держави. Насправді держава, із-за того що вона корумпована на скрізь, усунулася від захисту пам’яток історії…»

Оксана Котомкіна – координатор проекту Всеукраїнського юридичного журналу «Конфлікти і закони»: «… ніхто не говорить про те, що на справді відбувається, а на справді відбувається дуже дивна річ – вони здають місто Київ… »

Оксана Романюк – представник міжнародної організації «Репортери без кордонів» в Україні: «… послухавши наших чиновників… вони не розуміють що відбувається з Гостинним двором… зайдіть у Гостинний двір зараз, ви дізнайтесь потреби суспільства зараз… скільки можна будувати в Києві торгівле-розважальних центрів… »

Михайло Кальницький – києвознавець, історик: «… цінність Гостинного двору… це пам’ятка містобудування… вже зробили перший крок – збудували двоповерховий Гостинний двір, другий крок – це реалізувати комплекс гести і тоді Поділ, нарешті через 200 років, може повернути оцю можливість ансамблю…»

Ольга Айвазовська – координатор виборчих програм  Громадянської мережі «Опора»: «… об’їжджаючи регіони України, зустрічаючись з представниками громадських організацій, журналістами і в чому числі потенційних кандидатів … можна сказати, що в округах напружена ситуація. Частина кандидатів, потенційних, вичікує реєстрацію найбільш рейтингових і потужних в плані ресурсів матеріальних, медійних, адміністративних кандидатів, тобто противників для того щоб остаточно  визначитися з округом …»

Олексій Гончарук – голова громадського комітету з питань дотримання виборчих прав громадян при Уповноваженому ВР України з прав людини: «…створена громадська інституції … ми маємо на меті об’єднати зусилля всіх громадських організацій на одній платформі, на одній площадці для того, щоб надати можливість Уповноваженому правильно оцінювати те що буде відбуватися в правовому і в політичному полі  на цих виборів … і правильно реагувати, адекватно реагувати виходячи з її інструментів…дуже важливим інструментом захисту народного суверенітету є народна активність і  громадська активність. На сьогоднішній день захистити своє право на вибір майбутнього український народ може за рахунок своєї активності …»

Віктор Чумак – директор Українського інституту публічної політики: «…ми маємо сьогодні величезний рівень недовіри і от саме цей рівень недовіри до держави і всіх державних інститутів він трансформується і до рівня недовіри до політичних партій і в тому числі ті, які ідуть на вибори, і нажаль той же самий величезний рівень недовіри до інституту виборів, як такого що може змінити ситуацію в країні або на кращу, або взагалі може змінити ситуацію … менше рівень недовіри буде формуватися виборів за мажоритарною системою …»

Євген Копатько – соціолог: «…примерно пять шесть политических проектов потенциально могут пройти 5% барьер … мобилизационная готовность … абсолютно находиться на низком уровне … институт доверия к институтам власти, подчеркиваю не к персонам, институтам, находиться на довільно низком уровне … »

Валерій Гончарук – керівник департаменту виборчих технологій Агенства моделювання ситуацій: «… у виборців є певні розчарування до існуючих політичних гравців, в першу чергу ми говоримо про партії, але те, що стосується кандидатів в депутати  – це нове… мажоритарні кандидати будуть надавати додаткову мотивацію для виборців для того щоб іти голосувати за рахунок цього ці ж партії зможуть отримувати додаткові голоси …»

Ольга Айвазовська – координатор виборчих програм  Громадянської мережі «Опора»: «… 10% громадян готові продати свої голос за кошти …»

Оксана Котомкіна – координатор проекту Всеукраїнського юридичного журналу «Конфлікти і закони»: «… сама політична ситуація в країні, і не зважаючи яка політична партія при влади, вони зацікавлені в тому щоб народ був дуже – дуже бідний… ми не хочемо подачки, дайте нам нормальне існування… ця влада вона ще більше зацікавлена в тому щоб було якомога бідніше населення тому, що тоді його легше купити …»

Віктор Чумак – директор Українського інституту публічної політики: «…в будь-якій країні з таким рівнем доходів населення буде існувати підкуп …»

Василь Мокан – кандидат політичних наук, аналітична група «Левіафан»: «… підкуп виборців, використання адмінресурсу, робота з виборчими дільницями це якраз ті речі на яких робиться ставка за для перемоги на сам перед на  мажоритарних округах …»

Сергій Каплін – лідер Всеукраїнського руху простих людей: «… най страшніше це там, де вибудовуються системні глибокі програми підкупу… такі програми тривають два-три роки… 20 років в країні політична дідівщина… В політиці з’являться нові обличчя і все зміниться …»

Роман Головня – голова ГО «Київський форум»: «…кульки з продуктами ми можемо назвати хочь манною небесною, але в дійсності це є тримання звичайні людей за електоральне бидло голоси яких можна купити за їжу… альтернативною може бути те … це дійсна робота з виборцями …»

В’ячеслав Школьний – член Координаційної Ради Всеукраїнського громадського руху «За чесні та гідні вибори», юрист: «… мотивація на сьогодні в суспільстві одна – це держава і доля майбутніх поколінь…  якщо громадські організації нічого не виконають, то ми завтра втратимо державу взагалі …»

Олексій Погорєлов – генеральний директор Української асоціації видавців періодичної преси: «…Медіа є незалежними з економічної точки зору і оце є тривожне питання… не так багато справ відкривається по 171 статті – перешкоджання професійної діяльності, набагато більше справ відкривається  саме по тим чи іншим економічним справам, так само як с каналом ТВІ, це суто економічне питання, з одного боку шукають економічні підстави для того щоб легше було дотиснутись когось, з іншого боку, коли кажемо про законодавчу сферу, то вводяться або пропонуються купа різних ініціатив які обмежують власну економічну свободу. На жаль, медіа в Україні  поки що не вважається цікавим бізнесом, і в загалі індустрією, до якої варто ставитися з підходу захисту,  з підходу такої ж самої опіки  як до будь-якої індустрії …    Якщо згадати історію свобода слова лобіювалась індустрією сильніше за все, саме  для  того щоб індустрія мала можливість краще задовольняти потреби споживача і більше заробляти, і цей плюралізм думок на шпальтах газет і був головною розчинною силою… Медіа, як бізнес має заробляти гроші для своїх акціонерів, сплачувати податки і працювати вільно…»

Людмила Панкратова – адвокат, медіа-юрист, медіа тренер інституту розвитку регіональної преси: «…Коли журналісти сидять за свою професійну діяльність це дуже великі обмеження свободи слова це порушення статті 10 Конвенції. У нас власно є такий прецедент, це Ляшко проти України… Сподіваюсь, що в Україну не повернеться кримінальна відповідальність чи – то за наклеп, чи-то за образу і не будуть застосовуватись такі статті Кримінального кодексу як 182 і 163… Кримінальне покарання за свободу слова це є великі обмеження  і це є порушення, знов ж таки наголошую, і більше того це  плекає саме цензуру, тобто це створює охолоджуючий ефект на всіх журналістів.  Саме цензура у нас і зараз є. І навіть ті справи, які були порушені і проти телеканалу «ТВІ» і «Лівого берега»  вони мають такий охолоджувальний ефект,  вони мають ефект само цензури.  Тому що тепер ЗМІ з оглядом думають про що писати щоб собі не зашкодити. Маючи кримінальну відповідальність ЗМІ не будуть почувати себе у безпеці, це однозначно,  я проти цього…»

Микола Княжицький – генеральний директор каналу «ТВІ»: «…До каналу податкова висунула фінансові претензії фактично на 6 мільйонів гривень це сума того ПДВ яке нам винна держава і ця справа знаходиться в судах і податкова свою справу з суду не відкликала, тобто можна не переслідувати мене кримінально, але можна примусити канал збанкрутувати не маючи на це жодних підстав… Очевидно що оскільки це відбувається в передвиборчий період і без жодних підстав то виникають підозри що за цим є політична складова оскільки економічної там не існує…»

Світлана Остапа – оглядач сайту «Телекритика»: «…Якщо ЗМІ не зможуть говорити вільно про те що кандидат обіцяє і  робить, які доходи він має і які витрати у  нього  є то звичайно і  громадяни не зможуть зробити вибір того кандидата якого вони хотіли б вибрати… У нас ЗМІ існують не в конкурентному середовищі…»

В’ячеслав Піховшек – журналіст, телеведучий: «…Мені б хотілася щоб в Україні була кримінальна відповідальність за наклеп яка б поширювалась не тільки  на журналістів, але в першу чергу на політиків…  Позаминула компанія виглядала як два замахи і одне отруєння … тобто не має такої ідеальної компанії…»

Микола Княжицький – генеральний директор телеканалу «ТВІ»: «…Щодо цієї заяви Віктора Андрійовича … для чого кримінальна відповідальність? Ті люди, кого він звинуватив, якщо вони не погоджуються можуть подати до суду, навіть без кримінальної відповідальності і можуть визнати, що він говорив не правду…»

В’ячеслав Піховшек – журналіст, телеведучий: «…Коли  український суд призначає третій тур виборів в якому Ющенка перемагає, суд ідеальний, а коли суд робить щось проти Тимошенко, так суд виявляється у нас заангажований, корумпований і підконтрольний тільки Януковичу…»

Ігор Розкладний – юрист інституту медіа – права: «…Перед кожними виборами новий закон, але він показує чітку філософію ставлення до ЗМІ… У нас ЗМІ це об’єкт… »

Людмила Панкратова – адвокат, медіа-юрист, медіа тренер інституту розвитку регіональної преси: «…Хотіла не погодитись з ситуацією що це  єдиний випадок коли б’ють Мустафу Найема…»

Світлана Остапа – оглядач сайту «Телекритика»: «…Рік тому я запитала у заступника генпрокурора Блажівського  чому так рідко прокуратура порушує  171 статтю за перешкоджання журналиській діяльності, то він відповів, -  «Вона нова, прокурори  її ще не знають» і от рік минув… буквально нещодавно порушена кримінальна справа за 171 стаття… Період виборів – період медозбору…»

Оксана Котомкіна – координатор проекту Всеукраїнського юридичного журналу «Конфлікти і закони»: «… Будемо нариватися, коли ми ходимо, коли ми бачимо, що стоїть міліціонер, який порушує права громадян, коли чиновник поводить себе нахабно тому… будемо нариватися, ми повинні захищати громадян…»

Василь Мокан – кандидат політичних наук, аналітична група «Левіафан»: «…На регіональному рівні творяться жахливі речі, там іде сполошне зомбування про сьогоднішні успіхи влади…»

Андрій Яніцький – редактор відділу «Економіка» на LB.ua, заступник керівника Київської незалежної медіа – профспілки: «…Профсоюзы могут быть таким ответом на давление со стороны силовиков, со стороны  власти и иногда со стороны собственников…»

Олексій Вороненко – політолог, керівник проектів Фонду «Українська політика»: «…Ми говоримо про те як утискають журналістів, як прижимають, як вони оббріхують людей…»

Микола Княжицький – генеральний директор каналу «ТВІ»: «…Я був першим  журналістом в Незалежній Україні проти якого була порушена кримінальна справа за наклеп… це була справа за наклеп на Президента…»

Марія Колесник – координатор Асоціації інституцій громадянського суспільства «Діалог з владою»: «…На цих виборах ми знову будемо бачити політиків і партії без програм, а тільки гасла…»

Антон Подлуцький – шеф-редактор холдингу РБК_Україна: «…Проблемы были, есть и будут, и останутся до тех пор, пока не будет запроса общества на качественную информацию… Максимальная степень доверия людей к интернет-сайтам… Люди привыкли потреблять втор-продукт и не хотят доставать кошельки и платить за качественную информацию… Журналист не продает, а изготавливает информацию…»

Леся Домащенко – головний редактор газети «Київський форум»: «…Ми забуваємо, що задовго до того, як почалась передвиборча кампанія, журналіст Анатолій Шарій змушений був їхати до Європи, тому що він проводив розслідування системи МВС…

Оксана Котомкіна – координатор проекту Всеукраїнського юридичного журналу «Конфлікти і закони»: «…Сьогодні в нашій системі будь-яка, навіть правдива і доведена інформація може бути розцінена іншою особою як наклеп…»