Після відсторонення від роботи Олександра Попова Київ залишився під керівництвом двох осіб: першого заступника голови КМДА Анатолія Голубченка та секретаря Київради Галини Гереги. Офіційно пан Голубченко – виконуючий обов’язки голови. За його ж власними словами, часових обмежень на зайняття цієї посади немає, але все ж він не мер. Легітимність Київради теж викликає сумніви, – повідомляє Голос Столиці.

Українська столиця стає дедалі більш некерованою, вважає депутат Київради від фракції «Батьківщина» Тетяна Меліхова.

Тетяна Меліхова: Треба констатувати, що столиця чим далі, тим більш некерована. Сьогодні виконує обов’язки голови КМДА пан Голубченко, а він навіть не голова КМДА. Герега написана на папері, а насправді то Київрада нелегітимна, і тому секретар Київради видає якісь розпорядження, які на сьогодні знаходяться поза межами легітимності. 2 червня у Київради закінчився термін повноважень, і питання виборів стає як ніколи на часі.

На вулиці вийшла величезна кількість киян. Це свідчить про те, що вони відчувають, що над ними знущаються, нехтують їхніми конституційними правами бути обраними в представницький орган влади і обирати собі владу. Вибори мають відбутися, але пленарне засідання ВР переноситься аж на січень. А це означає, що той законопроект, який зареєстровано нардепами від «Батьківщини» Чорноволенком і Одарченком про вибори 23 лютого, вже не вкладається в терміни, тому що вибори можуть призначити не пізніше ніж за 60 днів. Але це ні на що не впливає – можна в січні виправити дату і провести вибори у березні.

Чи є можливість того, що Попова поновлять на посаді?

Тетяна Меліхова: Це вже питання моральності. Треба було виконувати команду зверху і обов’язково поставити цю «криваву ялинку». Яким чином треба було звільняти Майдан, Попова не турбувало. Навіть якщо він не давав безпосередньо команду бити людей. І як ви добре розумієте, владі потрібно поставити керівником КМДА таку людину, яка в майбутньому могла б претендувати на те, щоб кияни обрали її мером. Це логіка будь-якої влади. І якщо такої логіки вже у діючої влади нема, то вони можуть призначати, або повертати на посади кого завгодно. Це повне нехтування не лише інтересами киян, це знущання над всіма громадянами України.

Чи є у політсил кандидати на крісло мера? Кого може запропонувати Києву опозиція?

Тетяна Меліхова: Кандидату від влади в Києві перемогти буде практично неможливо. А що стосується кандидатів від киян, політсил, громадських організацій, то в цьому середовищі є не одна гарна кандидатура на мера. Не буду називати прізвища – усе саме складеться, головне, щоб були призначені вибори.

Скільки ще часу столиця може прожити з чиновником, виконуючим обов’язки?

Тетяна Меліхова: Скільки завгодно. Виконуючий обов’язки, як і голова КМДА, не має права слова, не може самостійно діяти. Це коліщатко в механізмі Януковича.

У свою чергу, депутат Київради, голова депутатської фракції «Сильна Україна» Лев Парцхаладзе вважає, що у Попова є шанси повернутись у крісло.

Як ви оцінюєте шанси на те, що Олександр Попов може повернутися на пост голови КМДА?

Лев Парцхаладзе: Олександр Попов – далеко не найгірший керівник за останнє десятиліття, тому на його повернення шанси є. І я сподіваюся, що це відбудеться, тому що Києву потрібен господарник, який не грає в політику.

З приводу Голубченко, скільки Київ зможе прожити з чиновником із приставкою «в.о.»?

Лев Парцхаладзе: Немає нічого більш постійного, як тимчасове, тому прожити може і місяць, і рік. Найголовніше, щоб ці функції хтось виконував, і приймалися рішення. В.о. голови адміністрації – це виконавчий орган. А вибори в мери Києва – це трохи інша посада і позиція, її у нас виконує пані Герега, тому не потрібно плутати ці позиції.

Коли пройдуть вибори мера Києва?

Лев Парцхаладзе: Я думаю, що вибори будуть у 2015 році, і пройдуть вони одночасно з президентськими.

Навіть якщо депутати призначать вибори на наступний рік, за рішенням конституційного суду вибори в столиці пройдуть у жовтні 2015 року. Тобто новому голові буде відпущено термін в один рік, а цього недостатньо, вважає депутат Київради, голова фракції «Соціальна справедливість» Алла Шлапак.

Алла Шлапак: Вибори опозиції сьогодні не потрібні, тому що треба брати відповідальність і за рік треба зробити те, чого неможливо здійснити в Києві. Ці вибори будуть виборами на рік. Сьогодні потрібен тільки інформаційний шум навколо того чи іншого питання. І легше ініціювати вибори, ніж просто брати і працювати з людьми, вирішуючи щоденні проблеми. Стосовно грошей на проведення виборів, вони виділяються ЦВК у вигляді субвенцій і передаються місцевому бюджету. На сьогодні по Києву у фінансовому документі таких даних немає. Тому якщо Парламент проголосує – виборам бути. Зрозуміло, що ЦВК буде шукати гроші, і знайде їх. Але питання, чи варто на рік витрачати такі величезні гроші? Адже вже в цьому року коштів з бюджету не вистачило на виплату зарплати. Сьогодні Кабмін дав ці гроші, і ми маємо їх прийняти, аби віддати людям до свят.

Політолог Артем Біденко також вважає, що політикам вигідно говорити про вибори, а не вирішувати проблеми української столиці.

Артем Біденко: Чому політики говорять про вибори? Це чистої води піар. Тобто говорити вигідно, цікаво, корисно. Виступають аналітики, політологи, журналісти, і це дозволяє не говорити про реальні проблеми міста – сміттєспалювальні заводи, транспортну систему і так далі. І якщо ми уважно проаналізуємо той псевдо-діалог, який сьогодні є між владою та опозицією, то ми побачимо, що він неповноцінний. Не йде мови про вибори Київради, про проблеми міста. Натомість є розмови про легітимність-нелегітимність і інші речі.

Історія Олександра Попова в якості голови міста закінчена, або все ж він може повернутися на колишнє місце?

Артем Біденко: Попов був далеко не найгіршим керівником міста, він не мав достатньо повноважень, він мав занадто багато контролюючих людей навколо себе, і в цій ситуації він не може нести відповідальність. Щодо нього це розслідування треба припинити, треба проводити чесні та прозорі вибори, і далі вже кияни вирішать, хто є достойним, щоб керувати містом.

Наскільки Києву зараз потрібні вибори?

Артем Біденко: Вибори Києву дуже потрібні, тому що в Києві сьогодні відсутня легітимна влада, і це особливо важливо для бізнесу. І вибори, які пройдуть, легітимізують владу, адже влада завжди має бути легітимізована виборами.

 Від опозиції буде єдиний кандидат?

Артем Біденко: Так. На виборах в Києві буде єдиний кандидат, я більше ніж впевнений в цьому.

А щодо провладних кандидатів, кажуть про Голубченко, про Пилипишина.

Артем Біденко: Обидва ці політики не будуть кандидатами від влади, я схиляюсь до того, що це буде пан Попов, або якась інша людина, про яку ми знаємо і не чуємо про нього.

Скільки Київ може прожити з чиновником із приставкою в.о.?

Артем Біденко: Ми маємо розуміти, що реакція на снігопади і ситуація в Києві загалом мало залежить від того, в.о. чи ні. Вона залежить від менеджерських якостей. Тому в плані розвитку міста, його інвестиційної привабливості, його стратегії спрямування вперед, краще мати вибраного мера, відповідального голову адміністрації, але якщо цих людей немає, то Київ не зникне, не помре. Колапси можуть бути, але не через те, що хтось має приставку в.о.

Нагадаємо, у вівторок стало відомо, що перший заступник голови КМДА Анатолій Голубченко виконуватиме обов’язки голови Київської міськадміністрації, на час відсторонення від посади Олександра Попова у зв’язку з проведенням розслідування розгону мітингувальників на Майдані Незалежності 30 листопада.

Але, за його словами, “сьогодні ми бачимо, що влада шляхом фальсифікацій: масового підкупу, вилучення бюлетенів, використання фізичного тиску тітушок і фальшування протоколів – на тих дільницях, де перемагає Левченко, влада реально пішла на повну фальсифікацію виборів”. “На сьогодні, станом на 4-30 ми можемо заявити, що виборів ми не визнаємо”,- заявив Іллєнко.

Іллєнко додав, що “повністю сфальсифіковані вибори в Черкасах, повністю сфальсифіковані вибори в Обухові і повністю сфальсифіковані вибори в Миколаєві”.

“Я так підозрюю, що вони не будуть пускати жодного опозиційного кандидата на проблемних округах. Ми маємо не визнавати виборів. В цій країні вибори закінчилися”, – наголосив він.

“Коли екзит-пол на 20% помиляються, це технічно, теоретично неможливо. Це означає лише те, що поки Янукович – президент, поки у нас існує ця політична система, поки у нас існує цей уряд, виборів в украіні більше не буде. Це треба зрозуміти. Ніяких виборів 2015 року не буде. Вибори будуть, коли Беркут не встановлюватиме результати виборів”, – заявив опозиціонер.

“Нічого іншого, крім того, щоб добиватись реальних досягнень на Майдані і домагатися реальної зміни влади, у нас не лишається”- додав він. Іллєнко наголосив, що Свобода буде осаржувати результати в судах “збирати матеріали на фальсифікаторів, щоб їх покарати, але ми розуміємо, що і судів немає ніяких в нашій країні”.

У цьому сенсі приклад України може бути показовим. В її Конституції стандарти правової держави передбачені з урахуванням світового досвіду, а «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина» – взагалі найбільший за обсягом розділ Конституції. Тим більше, що і інші розділи Основного Закону так чи інакше включають важливі норми, характерні для правової держави.

Чому ж в такому разі ми говоримо про брак демократії в Україні? Чому цей факт (при об’єктивному аналізі) є незаперечним? Тому що практика суспільного життя, державного управління цей факт підтверджує повсюдно і повсякчас. Для прикладу, у нас передбачене виборче право – основоположне в правовій системі, проте воно перекреслене механізмом адмінресурсу. В Україні народ має бути (за Конституцією) джерелом влади, проте його право в цьому сенсі лише декоративне, джерелом влади є… виконавча влада. Однією із ключових ознак правової держави є свобода слова, так визначено і нашими нормативними документами, проте всі ЗМІ є приватними, і їх редакційна політика залежить винятково від приватних інтересів окремих олігархів і їх корпорацій.

Подібні протиставлення можна продовжувати щодо судової системи, місцевого самоврядування, правоохоронних органів і т. д., але важливіше знайти відповідь на причини такого становища і запропонувати шляхи виправлення ситуацій так, щоб стандарти правової держави стали діючими в Україні.

Не варто зводити все до традицій, але в Україні (та й не лише в ній) вони значно впливають на практику, особливо в період становлення, формування державних і суспільних інститутів. В країні, яка утворилася на території, що не була державою, важко сподіватися на право і демократію. Особливо, якщо пам’ятати, що державне утворення, куди входила Україна, ніколи не було демократичним. Починаючи з давніх часів, покоління за поколіннями сприймали як даність одноосібне правління з багатьма проявами диктатури, незважаючи на зовнішні ознаки демократичної монархії, радянської влади тощо. Природно, що цей досвід використаний і в часи суверенності. Долучені до інструментів влади (а саме через них забезпечуються або спотворюються правові стандарти) не мали іншого досвіду, аніж досвіду централізації, адміністрування, одноосібної влади.

Згодом ця обставина закріпилася матеріальними інтересами, бо однією з функцій влади є зміна відносин власності. Влада стала каналом доступу до власності, а власність, капітал став гарантією присутності у владі. Цей специфічний симбіоз в Україні фактично завершено, бізнес (капітал) став владою, влада і бізнес стали тотожними поняттями. Тому всі механізми функціонування держави з формально правовими характеристиками служать 2-3 відсоткам населення (разом з чиновництвом, яке обслуговує реальну владу і має з цього зиск; до цього привілейованого прошарку можна віднести сукупно до 5% населення). Держава в Україні фактично – це така частка суспільства, інтереси якої мають дуже віддалений стосунок до інтересів всього населення, в тому числі (і найперше) до його прав і свобод.

Таку приблизно маємо нинішню картину суспільного життя в Україні. Причому не треба захоплюватися ознаками демократії у вигляді протиборства по лінії влада–опозиція. Оцінка тут проста: чиї інтереси відстоює та чи інша сила. У нашому випадку – інтереси різних структур бізнесу. Боротьба між ними зовні набирає вигляду демократичних проявів, тим паче, що опозиція на словах використовує багато демократичних аргументів, але це всього лише боротьба за владу, і до демократії вона не має жодного стосунку. Яскравим прикладом у цьому відношенні була так звана помаранчева революція кінця 2004-го року. Населення вийшло на вулицю, воно прагнуло свобод, добивалося демократії. Але гасла лідерів громадського руху розходилися з їхніми намірами, з прагненням до влади як недемократичного інструменту. Те, що сталося згодом з Конституцією, з практикою формування влади різних рівнів та її реальними справами, свідчить, що в контексті демократії різниці між Кучмою, Ющенком, Тимошенко, Януковичем… немає ніякої.

Саме тому міжнародне, зокрема європейське, співтовариство повинно не впадати в ейфорію від закликів про європейський шлях розвитку України. Незалежно від того, звідки звучать вони: чи в Брюсселі від В. Ющенка, чи з тюрми від Ю. Тимошенко, чи з президентського офісу від В. Януковича. Важлива суть намірів. Бо з авторитарною системою влади демократичній Європі Україна не потрібна. Така Україна в європейський дім не вмонтовується.

Вже більше 15-ти років соціалісти України відстоюють гасло «Збудуємо Європу в Україні!». Будучи абсолютним прихильником цього заклику, маю на увазі якраз стандарти і гарантії правової української держави. Їх, крім нас самих, в Україні ніхто не забезпечить. Демократію ні імпортувати, ні експортувати неможливо.

Здається, що існуюча в Україні ситуація не дає підстав для оптимізму. Тим не менше перспектива є, причому не радикального, а еволюційного характеру. Завдання полягає в створенні юридично-правових умов для вирішення двох основоположних завдань: 1- розмежування бізнесу і влади; 2 – створення засад самоврядності.

Шлях до вирішення цього завдання – прийняття закону про вибори на основі відкритих партійних списків замість тих шахрайських правил, які є результатом змови між представниками різних політичних сил в парламенті.

Другий крок – конституційні зміни щодо місцевого самоврядування. Передусім – щодо ліквідації районних державних адміністрацій, інституту, що є взагалі гальмом розвитку України, середовищем корупції, хабарництва, порушення прав людини.

Якраз ці вимоги мали би звучати з боку європейського співтовариства до України. Вони ключові, їх не можна замінити ніякими вимогами суб’єктивного характеру, в т. ч. щодо політичних переслідувань. В демократичній державі політичні переслідування неможливі, одночасно й відповідальність на основі закону обов’язкова.

Чи вдасться в Україні забезпечити необхідні зміни? Це головна політична проблема. Нинішній рік в цьому відношенні дуже важливий. Півроку тому парламент зусиллями регіоналів і комуністів ухвалив винятково реакційний закон про всеукраїнський референдум. На основі цього закону можна одержати будь-яку, вигідну владі, юридичну норму. Велика загроза виникає й стосовно суті конституційного порядку, бо референдумом можна внести такі зміни в зміст Конституції (і взагалі прийняти її нову редакцію), що від правового порядку, від стандартів правової держави залишиться одна вивіска, та й та закріплена на стовпі адміністративної вертикалі.

Гадаю, що саме ця обставина повинна турбувати європейське демократичне співтовариство. Турбувати більше, ніж усі інші обставини суспільного життя в Україні.

Уже почти увядшую интригу вокруг выборов вчера неожиданно возродила нардеп от Партии регионов Инна Богословская, которая заявила, что партия приняла решение проголосовать выборы в Киеве на сентябрь. Но, дескать, этому мешает оппозиция (они вчера заблокировали трибуну). Однако заместитель главы фракции ПР Михаил Чечетов эту интригу вскоре развеял, заявив, что такого решения в партии не принимали, сообщают «Вести».

«Да нет, Богословская ошиблась, такого решения мы не принимали. Перспектива выборов в Киеве весьма туманна», — говорит Чечетов.

Политолог Вадим Карасев называет сценарий с выборами резервным.

«Да, этот сценарий сейчас обговаривают, он нужен на случай, если вопрос о выборах в ЕС увяжут с подписанием договора об Ассоциации», — говорит Карасев. По нашим данным, одним из таких «резервных» вариантов рассматривается проведение выборов в Киевсовет только по мажоритарке, но никаких решений на сей счет не принято. Правда, такой вариант, очевидно, не выгоден для оппозиции, которая по мажоритарке вряд ли возьмет большинство в горсовете.

Что касается ЕС, то пока есть только осторожное заявление его украинского представительства. Там обеспокоены отсрочкой местных выборов в Киеве до 2015 года. Более жестких заявлений пока нет.

“Партія “Батьківщина”, партія “УДАР”, представники позафракційних об’єднань, із якими ведеться робота, не братимуть участі в голосуванні у Київраді”, – сказав народний депутат.

За словами Чумака, депутати будуть сидіти й фіксувати все незаконне голосування депутатів Київради для того, щоб при зміні влади відповідно до законодавства відкрити кримінальні справи щодо узурпації влади.

“Це єдине правильне рішення. Адже на сьогодні неможливо відкликати мандат, відкликати списки, неможливо обнулити списки – такого рішення не може бути, бо це не передбачено законом”, – заявив опозиціонер.

“Саморозпуск цієї міської ради не передбачений законом”, – наголосив нардеп.

Як відомо, опозиція домагалася проведення у 2013 році виборів до Київради, оскільки повноваження чинної завершуються. Однак Конституційний Суд ухвалив, що такі вибори мають відбутися у 2015 році.

Нагадаємо, 30 травня Конституційний Суд України (КСУ) виніс рішення про дату виборів мера Києва і депутатів столичної міської ради. Як стало відомо, вибори відбудуться в останню неділю жовтня 2015 року.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду, для уніфікації чергові та позачергові вибори селищних, міських, сільських рад та міських голів проводяться одночасно. Також у рішенні КСУ зазначається, що з метою економії бюджетних коштів позачергові та чергові вибори проводяться одночасно.

Нагадаємо, наприкінці травня закінчується п’ятирічний термін повноважень мера Києва та депутатів міської ради столиці.

За поданням опозиції парламент вже кілька разів розглядав проект рішення про призначення виборів у Києві, але ці законопроекти не були підтримані більшістю депутатів.

У Києві в кінці травня 2008 року відбулись позачергові вибори депутатів Київради і столичного міського голови. Леонід Черновецький, обраний на цих виборах міським головою, подав у відставку 1 червня 2012 року.

Згідно з рішенням Київради, секретар Київради Галина Герега тимчасово виконує повноваження київського міського голови з моменту дострокового припинення повноважень Черновецького на цій посаді.

Згідно з Конституцією, термін повноважень депутатів місцевих рад становить 5 років. Опозиціонери заявили про намір блокувати роботу Київради з 2 червня, оскільки термін її повноважень завершиться і, відповідно, її діяльність буде нелегітимною.

Крім того, джерела видання в Партії регіонів і в мерії кажуть, що Київрада точно залишиться до 2015 року. А на заяви про те, що її робота буде незаконна, оскільки вже сплив термін повноважень, юристи Київради підготували відповідь. Суть зводиться до того, що вибори депутатів були позачерговими (у 2008 році), то за законом цей склад має працювати до моменту обрання нової Київради. Так само і нинішній секретар Київради Галина Герега на законних підставах заміщає мера до моменту обрання нового, повідомляють «Вести».

А от з виборами мера можуть бути два варіанти: або їх також перенесуть на 2015 рік, і вони відбудуться разом із всеукраїнськими місцевими виборами, або вони пройдуть у серпні. Але другий варіант уже називають малоймовірним.

У Партії регіонів вважають, що вибори мера у столиці вже перестали навіть обговорювати в курилках. Вся увага прикута до виборів Президента у 2015 році.

Про те, що влада не чекає швидких виборів мера Києва, свідчить і той факт, що в неофіційному передвиборному штабі Олександра Попова йдуть скорочення, а районні польові штаби і зовсім закрилися.

Нагадаємо, 2 квітня Верховна Рада провалила голосування за вибори мера Києва і депутатів Київради. Проект постанови № 1030 про призначення дати виборів на 2 червня в другому читанні і загалом підтримало лише 209 нардепів.

11 квітня Конституційний Суд почав розгляд подання 48 народних депутатів від Партії регіонів про вибори у Києві. Голова Київської міськдержадміністрації Олександр Попов заявив, що має намір балотуватися в мери Києва і впевнений, що переможе. Опозиція збирається висунути єдиного кандидата на цей пост після призначення дати виборів. В опозиції заявили, що готові підтримати Віталія Кличка як єдиного кандидата в мери від опозиції. Однак сам Кличко поки не прийняв рішення про участь у виборах. Про готовність йти в мери заявив і лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок.

Олександр Турчинов повідомив, що «Батьківщина» готова розглянути кандидатуру Петра Порошенка на посаду київського міського голови, якщо він приєднається до Об’єднаної опозиції. Крім того, брати участь в мерських перегонах також вирішив і нардеп, лідер «Радикальної партії» Олег Ляшко.

Неопределенность с датой выборов в столице – одна из главных тем политической жизни Украины. Оппозиция обвиняет парламентское большинство в узурпации власти. Власть обвиняет оппозицию в демагогии. Тем временем Киев остается без власти, способной действительно решить многие проблемы города. Что происходит с выборами в столице – такой была тема очередного выпуска программы «Киевский форум».

Разные мнения

В начале программы свое мнение по поводу выборов в столице высказали основные гости эфира.

Олег Ляшко, народный депутат Украины:

«Сейчас в оппозиции идут торги по поводу единого кандидата, поскольку желающих занять кресло мэра очень много. Среди этих кандидатур много таких, которых, скорее, можно назвать представителями Партии регионов, а не оппозицией. Я собираюсь выдвигать свою кандидатуру на пост мэра Киева. Сейчас в списке возможных кандидатов от оппозиции меня нет, но я не теряю надежды, что оппозиция выдвинет меня как единого кандидата».

Василий Куйбида, глава «Народного Руху України»:

«Партия регионов понимает, что не сможет обеспечить прохождение выгодного им кандидата в Киеве, поэтому затягивает вопрос с выборами. На самом деле главу КГГА надо было выбирать еще в прошлом году, когда Черновецкий сложил полномочия. При этом стоит отметить, что дискутировать необходимо не про фамилию будущего мэра, а о том, что необходимо делать для столицы».

Михаил Чечетов, первый заместитель главы фракции Партии регионов в Верховной Раде:

«В том, что выборов до сих пор нет, виновата оппозиция. Они только декларируют какие-то вещи, но реально проголосовать за важные вопросы, как показывает практика, не могут. Вопрос выборов не имеет правового решения, а только политически-правовое. Поэтому мы и обратились в Конституционный Суд. Как только он вынесет свое решение, мы его беспрекословно исполним».

Александр Черненко, глава правления Комитета избирателей Украины:

«Не имеет значения, какая политическая сила кого выдвинет на выборы. Это все вопросы политические. Главное – обеспечить конституционное право киевской общины на представительство. Есть все поводы провести досрочные выборы в столице. И надо их провести».

Будет ли единый кандидат?

На выборах мэра Киева и депутатов Киевсовета оппозиция будет действовать согласованно. Об этом в прямом эфире заявил политтехнолог Олег Медведев.

«Относительно выборов в Киеве я могу прогнозировать, что оппозиция создаст единый штаб, предложит согласованную концепцию развития Киева, создаст список единых кандидатов по всем округам столицы, а также выдвинет одного претендента на пост мэра», – заявил Олег Медведев.

По словам политтехнолога, данные социологических опросов показывают, что сейчас киевляне видят на посту мэра Виталия Кличко. Если он решит выдвинуть свою кандидатуру на выборах в Киеве, то оппозиционные партии поддержат его как единого кандидата.

В то же время глава «Народного Руху України» Василий Куйбида, который состоит в списке возможных кандидатов от оппозиции, заявил, что если оппозиция выдвинет другого кандидата в мэры, то он подчинится решению большинства и не будет выдвигать свою кандидатуру.

Стартовая площадка для президентства

Будущий мэр Киева может стать Президентом Украины. Такое предположение высказали эксперты во время программы «Киевский форум».

«В мировой практике очень часто позиция мэра становится стартовой площадкой для президентских выборов. Ширак, Константинеску начинали свой путь с этого», – сказал Медведев.

В то же время политолог Сергей Таран отметил, что выборы в Киеве являются индикатором процессов, которые будут проходить во время президентских выборов. По его мнению, если выборы в Киеве не пройдут правильно, то на президентские выборы народ массово выйдет на улицы.

Выгода для киевлян

Несмотря на горячие дискуссии о необходимости проведения выборов в Киеве, ни одна из партий до сих пор не смогла представить конкретную программу по развитию Киева.

«В столице должны соревноваться не политические партии и их кандидаты, а конкретные программы, как решать столичные проблемы и развивать город. Именно это важно для киевлян. Но пока что никто из политиков такой программы не представил», – заявил журналист Александр Чаленко.

Кроме этого, считают эксперты, проблема выборов слишком раздута политиками.

«Журналисты говорят о политическом кризисе в столице. Но кризиса нет. Если бы он был, то миллионы людей вышли бы на улицы. Вместо того чтобы требовать выборов, депутатам следовало бы сначала пересмотреть украинское законодательство относительно выборов, которое признано Евросоюзом худшим за все время независимости Украины», – отметил политолог Владимир Цыбулько.

Быть или не быть выборам в Киеве? Острая дискуссия вокруг этого вопроса происходит в основном среди политиков и журналистов. Простые киевляне, несмотря на громкие заявления оппозиции, не спешат выходить на улицы, чтобы отстоять свое конституционное право. Видимо, сложившаяся ситуация всех устраивает.

«Относительно выборов в Киеве я могу прогнозировать, что оппозиция создаст единый штаб, предложит согласованную концепцию развития Киева, создаст список единых кандидатов по всем округам столицы, а также выдвинет одного претендента на пост мэра», – заявил Олег Медведев.

По словам политтехнолога, данные социологических опросов показывают, что сейчас киевляне видят на посту мэра Виталия Кличко. Если он решит выдвинуть свою кандидатуру на выборах в Киеве, то оппозиционные партии поддержат его как единого кандидата.

В то же время глава «Народного Руху України» Василий Куйбида, который состоит в списке возможных кандидатов от оппозиции, заявил, что если оппозиция выдвинет другого кандидата в мэры, то он подчинится решению большинства и не будет выдвигать свою кандидатуру.

“Ситуація довкола київських виборів як точка неповернення парламентської кризи”.

До участі у програмі запрошені:

• Михайло Чечетов,  перший заступник голови фракції Партії регіонів у Верховній Раді України;
• Олег Ляшко, народний депутат України, позафракційний;
• Василь Куйбіда, голова Народного Руху України;
• Олександр Черненко, голова правління Комітету виборців України;
• Сергій Таран, політолог, голова правління Центру соціологічних та політологічних досліджень “Соціовимір”;
• Олег Медведєв, політтехнолог, віце-президент Української PR-Ліги;
• журналісти, експерти та небайдужі кияни.

Шановні читачі, якщо Вас зацікавила тема майбутнього ефіру, долучайтесь до обговорення на сайті. Також Ви можете стати учасником живої дискусії в студії під час прямого ефіру. Для цього, будь-ласка, зареєструйтеся до 12.00 23 квітня 2013 року.

Увага! 23 квітня соціальне ток-НЕшоу «Київський форум» вийде у прямому ефірі о 19:30. Ведучий – Єгор Гордєєв.