6 лютого на уроці фізкультури в київській школі померла дівчинка. Випадок не перший, і (страшно подумати) – напевне, не останній. Все сталося менш, ніж за півгодини, хоча і вчитель не розгубився, і швидка не стала у пробці. Але який сенс аналізувати перебіг, якщо результат був трагічним?

Каліцтва дітей у школі – не рідкість. Падіння, бійки, штовханина – неодмінні супутники школи, навіть найкращої. Будь-який вчитель зі стажем пригадає з десяток переломів, вивихів, розтягнень, але смерть дитини – це НП не шкільного, а міського масштабу.

Під випадок вчителі, лікарі, чиновники від освіти та медицини почали оприлюднювати вражаючі факти: 80% дітей мають фізичне навантаження менше 30 хвилин на тиждень. Решту часу, як нескладно здогадатися, школярі сидять перед комп’ютером чи телевізором. Не дивно, що навіть помірні фізичні навантаження непідйомні для доброї половини учнів. Кожен класний керівник на початку року дбайливо збирає в кінці журналу медичні довідки на учнів – і там легко знайти 10-річних сердечників, чи хворих на шлунок або дітей з порушенням рухового апарату.

Чому так? У першу чергу, тиснуть соціальні фактори. Більшість батьків у Києві активно займаються зароблянням грошей. Турбота про дітей у них – забезпечити житло, харчування, одяг та подарунки. Наприклад, сучасну мобілку (у моєму класі з 24 дітей 12 років телефон, дешевший за 1000 грн, мають 2 дитини). Здоров’ям дитини займатися ніколи, максимум – оздоровлення влітку. Але що таке два тижні на морі у порівнянні з місяцями без руху перед монітором? Додаткові заняття у середніх класах відвідує меншість дітей, серед них спортивні секції – не більше чверті.

По-друге, Київ шкодить здоров’ю дітей у школі та вдома. Ряд шкіл Києва практично не мають безпечної пришкільної території – її забудовано-зайнято-огороджено. Того, що лишилося, ледь вистачає для занять фізкультурою, але про вихід дітей надвір на перервах не може бути й мови. Всі перереви діти проводять в приміщенні школи, де заборонений будь-який рух “швидше середнього”. Діти не рухаються взагалі – їм немає де. У спальних районах інша проблема – територія велика, але перетворена на прохідний двір, де можна знайти все що завгодно – від “плодів” вигулу собак до продавців зілля. І батьки, навіть розуміючи шкоду тепличного режиму, просять адміністрацію не випускати дітей на перерви з приміщення.

Стан київських дворів загальновідомий: на 10 місць постійного зловживання алкоголем 1 розвалений спортивний майданчик. Випустити дитину погуляти – вічна лотерея. Хай сидить дома – так безпечніше. Таким чином і без Чорнобиля здоров’я підростаючого покоління можна знищити за кілька років.

І третє – культура харчування. Зараз у київських школах повальна мода на енергетики. У старших класах надають перевагу сумішам з алкоголем (переважно увечері), в середніх – просто п’ють замість соку чи лимонаду. Вплив енергетиків на серце підлітка – тема складна, але навіть дорослі часто відчувають проблеми з серцем після банки напою з кофеїном, що говорити про дітей. Плюс чіпси-сухарики, які підлітки можуть споживати кілограмами. Втім, це не дивно – шкільна їжа, приготована на копійки з бюджету, і без того розтягнені відкатами, банально несмачна.

Отже, сумарно бачимо дітей у клітці, яку їм дбайливо сплели чиновники, освітяни, батьки, телевізор та комп’ютер. Не дивно, що більшість з них мають здоров’я 50-річного інфарктника.

Коментарів: 3

Коментар №1 від Мамо On 08.02.2011 @ 12:27

Коментар №2 від Град On 08.02.2011 @ 15:41

Коментар №3 від Кіра On 02.02.2012 @ 12:47