Національне питання в Києві: чи є привід для хвилювання?

Цитати учасників ефіру

Валід Арфуш – голова ГУ «SOS!Расизм!», видавець журналу «ПапараZZи»: «… Ситуация в Киеве сегодня намного легче, чем 2 года назад. Если 2 года назад у нас за год было 27 или 29 убийств только на расовой почве, то в этом году, и в прошлом году, не было убийств. Но, тем не менее, никак не уменьшался процент нападений на людей другой национальности. Эти нападения регулярно на сегодняшний день происходят… В основном это делают так называемые «скинхеды»…».

Ашот Аванесян – президент Ради національно-культурних громад м. Києва: «Максимально в нашей Раде объединено (граждан) со стран СНГ. Все национальности активно и плодотворно работают в Киеве. Сказать, что какие-то есть межнациональные конфликты, и на почве этого возможны какие-то трагические события, я не могу. Мы живем в цивилизованном государстве… Я согласен с тем, что и убийства были, но на этом не надо делать трагедию… Я думаю, что обсуждение этой темы на сегодняшний день неактуально… Наоборот, мы как бы возбуждаем национальную рознь…».

Костянтин Дикань – директор департаменту Державного комітету України у справах національностей і релігій: «В Києві живуть українці, росіяни, євреї, і, насамперед, все це є громадяни України.. А вже потім потрібно говорити про тих людей, які не належать до тих «більшин», які традиційно проживають у Києві і є громадянами України… Дискутувати щодо проявів нетерпимості в «Мандарин-Плаза» мені здається недоречним, бо 99% киян не знають навіть, де знаходиться «Мандарин-Плаза»… Дійсно, деякі факти проявів нетерпимості є. І саме тому, що органи державної влади зацікавлені, щоб їх не було, і вони не  поширювалися, і створена міжвідомча робоча група… Загрозливих тенденцій ми не спостерігаємо… В Україні дуже важко стоїть питання зі статистикою даних злочинів. Вони дуже важко розкриваються…».

Аркадій Шерстобаєв – начальник відділу ГУ у справах національностей та релігій КМДА: «Столиця України, як і столиця будь-якої держави, – це своєрідний національний котел… Однак, питання міжнаціональних відносин в Києві не стоїть гостро… Кримінальними питаннями має займатися міліція… Наше головне завдання – це культурно-просвітницька робота…».

Інна Цимбалюк – телеведуча, «Міс Україна-Всесвіт 2006»: «…Проблема есть, и с нею как-то нужно бороться… Мне кажется, что в первую очередь надо развивать украинскую культуру, терпимость и, в какой-то степени, сентиментальность…».

Валід Арфуш – голова ГУ «SOS!Расизм!», видавець журналу «ПапараZZи»: «На Украине вопрос расизма существует… Украину ждет, по крайней мере ближайшие десять лет, большой наплыв иностранцев… Если мы сейчас не будем этим заниматься, то через десять лет будут серьёзные проблемы…».

Костянтин Дикань – директор департаменту Державного комітету України у справах національностей і релігій: «Якщо представники нових національних меншин будуть провокувати нас українців, що сюди будуть приїжджати якомога більш інших етносів, і що нам Європейський Союз встановить  квоти щодо прийому цих людей, то сумніваюсь, що в нас буде це зменшувати ксенофобію і не буде викликати усі ці рухи, зараз маргінальні, дуже малочисельні, які складаються на 9/10 із любителів випити пива. Ми отримаємо натомість ті рухи, які на сьогодні є в Росії…».

Алі Алієв – адвокат: «За мою юридическую практику ни одного случая (обращения по национальному вопросу ) еще не было…».

Назар Булікар – засновник арабомовного інтернетресурсу «Навколо України»: «Я не вижу оснований для того, чтобы говорить, что в Украине есть ксенофобия, есть нетерпимость к другим нациям… По поводу интеграции других наций в украинское общество – это вопрос законодательной инициативы политиков… Надо заниматься делом и отстраниться от спекулятивных тематик…».

Сергій Михальченко – голова правління ГО корінних киян «Київське земляцтво»: «Да, в Киеве есть скинхеды, бешенные собаки и ямы на дорогах. Но это не значит, что у нас есть ксенофобия. В Киеве есть ксенофобия, но не та, о которой говорит этот господин (Валид Арфуш)… Мы (коренные киевляне) представляем собой туземцев, которых вогнали в землю по уши, у которых даже нет, как у американских индейцев, своей резервации…».

Володимир Заманський – журналіст: «… Коли зливаються різні культури, то виникає таке культурне явище, яке залишається навік… Давайте будемо людьми і будемо виховувати наших дітей людьми, а не тваринами…».

Тетяна Мазур – виконавчий директор Міжнародної Амністії в Україні: «Наша організація займається захистом прав людини в широкому значенні цього слова… Фактів є багато і факти свідчать про те, що, нажаль, расизм і ксенофобія – ці явища є властивими як для всієї країни, так і для Києва зокрема… Влада визнала наявність цієї проблеми і намагається побороти, вчинити певні заходи…».

Ярослав Макітра – політичний аналітик, медіа-технолог PR-групи «Politech»:  «Україна – для українців, це для громадян України… Тому нема нічого поганого в тому, що держава захищає своїх громадян… Згоден, що нас чекають проблеми… З цього року вступив в дію договір про реадмісію…».

В’ячеслав Лихачов – експерт Конгресу національних громад України: «Питання – чи є в нас ксенофобія – його немає, тому що вона є… Незважаючи на ті зусилля, які МВС докладає задля боротьби з цим явищем, неможна багато очікувати від Міністерства, яке очолює людина, яка якось почала свою розмову з вислову: «Вважайте мене расистом!»… На мій погляд, дуже часто штучно пов’язують проблему міграції з проблемою ксенофобії… Ксенофобія – це не реакція на міграцію, це свідчення того, що суспільство не готово до цієї міграції… Україна завжди була поліетнічною країною, і, нажаль, наше викладання історії дуже етноцентрічно…».

Максим Буткевич – координатор ініціативи «Без кордонів» Центру «Соціальна дія»: «Якщо ми обговорюємо цю проблему, а її треба обговорювати,.. –  давайте робити це фахово… Якщо ми використовуємо термінологію, треба знати, що вона означає. Якщо  ми говоримо про якісь цифри, то треба знати, як це було пораховано… У нас існують організації, в тому числі легальні, які ґрунтуються на ідеології расової ненависті…».

Володимир Омельчук – голова експертного об’єднання «Чесне слово»: «Треба визначитись методологічно і концептуально щодо проблем… Мігранти – це, в принципі, злочинці, хоча за самим фактом перебування в цій державі. Закономірно, що вони викликають побоювання і соціальні страхи українського суспільства… В цій політичній ситуації в Україні треба ставити питання про заходи само етнозахисного характеру, про заходи, спрямовані на захист українців як титульного етносу. І закономірно треба ставити питання про повернення графи «національність» як такої, що гарантує певні права і позиції титульного етносу в цій державі».

Максим Буткевич – координатор ініціативи «Без кордонів» Центру «Соціальна дія»: «У нас немає проблеми із захистом етносу – або титульного, або не титульного. У нас є проблема із захистом прав людини…».

Віктор Терновий – учасник громадянського руху «Справжні кияни»: «За 2009 рік порушено кримінальних справ за злочини, які вчинили іноземці , 180, а за злочини щодо іноземців – 60. Хвилюватися треба, напевно, нам…».

 

16.02.2010

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Голосування

Хто в умовах політичної кризи відповідає за безпеку українського народу?

View Results

Загрузка ... Загрузка ...
Про нас
Пишіть нам за адресою: [email protected]