Олег Дубовик
Приватний адвокат із спеціалізацією в цивільному, сімейному, житловому, господарському, земельному, трудовому та інших галузях права.

“Неоголошена війна” на столичних дорогах

Ганебно, прикро, сумно… але факт.

Україна посідає 5 місце в Європі за рівнем смертності внаслідок ДТП. В Україні через ДТП гинуть понад 4 тис. людей на рік. Столичний регіон посідає третє місце за кількістю ДТП в Україні. У Києві відбувається кожне четверте українське ДТП. Смертність від ДТП у столиці становить 25 людей на кожні 100 тис. авто. У той час, як у Берліні – 6 людей. За інформацією ДАІ, за останні 9 місяців на території столиці в наслідок ДТП загинуло 120 і травмовано 1684 людини. Дуже прикрим є те, що 15 % ДТП стаються не через суб’єктивний фактор водіїв або пішоходів, а через незадовільний стан наших доріг. Тобто можна говорити, що кожна сьома загибель людини в ДТП спричинена критичним станом наших доріг і вулиць. Сумна статистика. Здавалося б, владі є над чим замислитись…

Але, гортаючи Стратегію розвитку міста Києва до 2025 року, я не знайшов жодного згадування про хоча б заплановане покращення стану безпеки на столичних дорогах. Тобто Стратегія планує збільшити покриття київських доріг майже втричі, що призведе до автоматичного зростання кількості авто і відповідно ДТП, але жодним чином цей документ не говорить про модернізацію систем управління безпекою дорожнього руху. Дуже прикро.

Безпека на дорогах наразі є питанням національної безпеки. Це “неоголошена війна” нашим громадянам. Про це говорив навіть Президент під час виступу з нагоди Дня офіційного відкриття Десятиліття дій з безпеки дорожнього руху, оголошеного Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй.

За оцінками ВООЗ, якщо не вжити термінових заходів, до 2020 року аварії на дорогах стануть головною причиною смертності у світі, обігнавши серцево-судинні захворювання та СНІД.

На сьогодні в Україні діє Концепція державної цільової програми підвищення рівня безпеки дорожнього руху на 2009–2012 роки. В столиці діє Програма будівництва та реконструкції дорожньо-транспортних об’єктів на 2007–2011 роки.

Мета у цих документів правильна – зниження рівня аварійності та тяжкості наслідків ДТП, створення безпечних та комфортних умов руху транспортних засобів. І заходи для досягнення цієї мети також реальні та ефективні: поліпшення експлуатаційних показників доріг, удосконалення системи організації та управління рухом, підвищення правосвідомості всіх учасників руху. Але, на превеликий жаль, зазначені документи не виконуються. І яскравим прикладом цього є те, що в Києві залишаються: низька пропускна спроможність вулиць, погана якість дорожнього покриття, слабка освітленість дорожньої інфраструктури, недосконала дорожня розмітка, слабка інформативність учасників руху, неефективне розміщення або взагалі відсутність дорожніх знаків, недостатність сучасних світлофорів, велика кількість нерегульованих перехресть та пішохідних переходів, брак місць для парковки. Все це призводить до справжнього транспортного колапсу в столиці.

Велика кількість столичних вулиць, перехресть, розв’язок та засобів регулювання дорожнього руху побудовані таким чином, що водій або пішохід змушені порушувати Правила дорожнього руху наражаючи себе та інших учасників руху на велику небезпеку.

На наших дорогах неможливо почувати себе в повній безпеці, навіть керуючи найбільш технічно оснащеним авто.

Значна частина відповідальності за безпеку дорожнього руху на вулицях столиці лежить саме на місцевій владі, оскільки відповідно до Законів України “Про дорожній рух” та “Про автомобільні дороги” саме органи місцевого самоврядування, які управляють міськими вулицями та дорогами, зобов’язані утримувати дороги в належному стані та гарантувати зручні й безпечні умови руху всіх учасників дорожнього руху.

Але замість конкретних дієвих заходів з підвищення безпеки та введення сучасних систем управління дорожнім рухом на столичних дорогах, влада займається створенням далекоглядних абстрактних документів, в той час коли люди продовжують гинути і калічитися на дорогах.

Але ж ми всі чудово розуміємо, і це є очевидним без жодних Стратегій і Концепцій, що якщо перехрестя нерегульоване, то дорожній рух на ньому необхідно регулювати, а якщо пішохідний перехід не освітлюється – то його необхідно освітити. Все елементарно.

Бажаю всім нам безпеки на дорогах.

поділитися

(+2, голосів 2)    35  

Також по темі