поділитися

Новий ядерний могильник під Києвом: небезпеки, ризики, загрози

Відеозапис

Цитати учасників ефіру

Володимир Шандра – міністр МНС України (2007-2010 рр.): «…Ми в свій час у 2009 році прийняли Стратегію поводження з радіоактивними відходами на 50 років… Саме гірше, коли закривають очі на проблему…»

Володимир Усатенко – енергетик, ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС, колишній член Національної Комісії радіаційного захисту населення України: «…Ніхто не прораховував собівартість вивезення відпрацьованого ядерного палива з наших АЕС в Росію і скільки коштує експлуатаційні витрати сховищ… У нас немає жодного профтехучилища, технікуму, вищого навчального закладу, які б готували людей, здатних працювати з відкритими джерелами іонізуючого випромінювання… Не можна було будувати новий об’єкт укриття, доки станція ядерно сховища не була зроблена небезпечною…»

Дмитро Бобро – перший заступник голови Державного агентства України з управління зони відчуження: «…Якщо перейти на централізоване сховище відпрацьованого ядерного палива з урахуванням усіх витрат, то економічно будемо вигравати у 4-6 разів… Якщо комплексна державна експертиза дає позитивний висновок, ми маємо вважати, що об’єкт є безпечним…»

Віктор Медун – заступник директора з нових ядерних установок ВП «Атомпроектінжиніринг» ДП НАЕК «Енергоатом»: «…Жоден проект будівництва в нашій державі не проводиться без необхідного обґрунтування… Сховище, а не «могильник», має необхідну підтримку фахівців, необхідний рівень фізичного захисту, і відповідає всім вимогам рівня атомної станції…

Сергій Федоринчик – керівник інформаційного центру екологічної асоціації «Зелений світ»: «…В Україні люди, які мають великі можливості, повноваження, багатства, думають тільки про власні інтереси… Наша Верховна Рада може проголосувати за що завгодно, бо вона є представництвом олігархії, і все, що буде тут- їх мало хвилює… З 1998 року екологічна безпека громадян України погіршується з кожним роком… Всі аналізи і розрахунки зроблені тільки на папері… Будь-яке ядерне питання, оскільки воно зачіпає інтереси всіх громадян України, може бути предметом обговорення в будь-якому населеному пункті України…»

Володимир Максименко – заступник голови Київської обласної державної адміністрації: «…Безпека людей в першу чергу… Ми вели громадське обговорення в Поліському і в Іванківському районах, в Славутичі, і люди сходилися на одній думці – це проект, який заслуговує загально державної підтримки… За ризик в Законі враховано надання 10% від кошторисної вартості на соціальний розвиток цих регіонів… Є наші українські фахівці, які зробили експертизу цього проекту, і вони відповідають своїми посадами і знаннями, в тому числі і до кримінальної відповідальності…»

Володимир Удовиченко – міський голова м. Славутич: «…Не можна сьогодні прожити без атомної енергетики… Центральне сховище відпрацьованого ядерного палива – це не могильник і не атомна станція… Коли ми в кінці 2007 року починали обговорення цього питання, то зацікавленості не було зовсім… 30-кілометрова зона відчуження вже є, і відновлення експлуатації Чорнобильської АЕС дало можливість почати реабілітацію цієї території, а будівництво сховища – це продовження цієї реабілітації…»

Дмитро Бобро – перший заступник голови Державного агентства України з управління зони відчуження: «…З точки зору розміщення сховища немає більш чи менш привабливих регіонів, і мова має йти з точки зору забезпечення всіх аспектів безпеки… І економічно доцільніше, і більш придатне з точки зору забезпечення всіх аспектів мати одне таке сховище в закритій зоні…»

Олексій Толкачов – голова Громадського комітету національної безпеки України, голова Громадської ради при Держатомрегулюванні: «…Нічого в Чорнобильській зоні не буде побудовано, доки Державна інспекція ядерного регулювання не проведе відповідні експертизи і не видасть ліцензію на експлуатацію цього об’єкту… Сховище – високо технологічний об’єкт, і він передбачає, що в якісь момент, коли людство знайде шляхи поводження з відпрацьованим ядерним паливом, ядерне паливо буде вилучене із сховища і направлене на подальшу переробку… На території Києва є справжній могильник – це підприємство «Радон»…»

Валерій Кухар – директор інституту біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України, академік НАНУ: «…Немає кращого місця в Україні, яке можна було б плідно використати для будівництва сховищ не тільки ядерного палива, а і високо токсичних відходів… Це наше золото (відпрацьоване ядерне паливо – ред.), яке може бути використане через 30 – 50 років…»

Віктор Долін – завідувач відділу біогеохімії Інституту геохімії навколишнього середовища НАНУ: «…Відпрацьоване ядерне паливо – це не є відходи, це цінна сировина. І вже сьогодні в Україні розглядається можливість будівництва ядерних реакторів, які б могли допалювати це ядерне паливо… Місце розміщення (сховища – ред.) вибране оптимально…»