Шановна пані Інно!

Згідно статті 4 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які
працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи – підприємці.
Відповідно до статті 6 цього ж Закону право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи.
Згідно статті 22 вказаного Закону застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.
Відповідно до статті 23 цього ж Закону застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу:
до 2 років – 50 відсотків;
від 2 до 6 років – 55 відсотків;
від 6 до 10 років – 60 відсотків;
понад 10 років – 70 відсотків.

Отже, з урахуванням вище вказаних норм законодавства, Ви маєте право стати на облік у Центрі зайнятості та отримувати допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу та середнього доходу.