Небайдужим киянам - сюди! Натисніть! | Наш сайт переглянули
|
“Гражданин, Вашы документики” – вислів, який закарбувався в памяті особливо з часів СРСР, але тепер ми його будемо чути ще на один раз частіше.
Ні для кого не секрет, що з 23 вересня 2011 року обміняти валюту в банках та обмінних пунктах України без паспорта неможливо. Таке нововведення негативно сприйняли як люди, так і самі фінансові установи, оскільки значно збільшується час обміну валют. Крім того, громадянам постійно треба мати при собі паспорт, а касирам банку, окрім проведення валютно-обмінної операції, необхідно копіювати документи.
Насправді громадян досить турбує доля копій їх паспортів, залишених у банках, оскільки невідомо куди інформація про прізвище та ім’я клієнта (особисті дані), а також суму коштів, яку він обміняв (банківська таємниця) буде направлена, та й взагалі ким і з якою метою буде використана.
НБУ намагається обґрунтувати відповідні нововведення рекомендаціями міжнародної Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) та приведенням національного законодавства про запобігання та протидію легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом до міжнародних стандартів.
Проте ряд фактів говорить на користь того, що справжні причини ідентифікації громадян криються в іншому і FATF тут ні до чого.
Як варіант – це може бути наслідком висловлювань прем’єр-міністра про необхідність серйозно займатися тіньовою економікою та виплатою зарплат у конвертах. Але хіба люди винні в тому, що держава, громадянами якої вони є, не може забезпечити їм достатній прожитковий мінімум і вони змушені працювати на трьох і більше роботах? Людей ставлять в ту ситуацію, коли їм нічого не дають, та ще й вимагають у інших не заробляти, бо то іноземна валюта. Абсурд.
Спробуємо розібратися в ситуації, проаналізувавши банківські нововведення на факт їх відповідності національному законодавству та вимогам FATF.
Згідно зі статтею 64 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, банк зобов’язаний ідентифікувати клієнтів, які відкривають рахунки; здійснюють операції, що підлягають фінансовому моніторингу, та операції з готівкою, що дорівнює або перевищує 150 000 грн.
Рекомендації FATF та Закон України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму” (далі – Закон) в цьому питанні є солідарними і визначають, що фінансова установа зобов’язана ідентифікувати свого клієнта, але у разі: встановлення ділових відносин з клієнтом; виникання підозри, що фінансова операція може бути пов’язана з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму; проведення фінансової операції, що підлягає фінансовому моніторингу; проведення разової операції на суму, що дорівнює або перевищує 150 000 грн.
З огляду на зазначене українські фінансові установи зобов’язані ідентифікувати клієнтів лише у разі:
З урахуванням нових правил обміну валюти та наведених вище норм розглянемо типову ситуацію. Громадянин приходить до банку обміняти 20, а то й 2 долари США. Згідно з роз’ясненням НБУ, цю особу в будь-якому випадку мають ідентифікувати, взявши копію паспорта. Але ж ми знаємо, що ідентифікація проводиться у виключних трьох випадках наведених вище. Операція з обміну 20 доларів не є укладенням договору про надання фінансових послуг та не становить визначений в Законі еквівалент 150 000 гривень.
Отже, за логікою постанови № 278 та роз’яснення НБУ № 28-211/3760-11058 виходить, що працівник банку зобов’язаний ідентифікувати клієнта як такого, що підозрюється у відмиванні грошей або фінансуванні тероризму?
Тобто правова конструкція постанови НБУ № 278 наступна: або нас усіх під час обміну 20 доларів будуть підозрювати у відмиванні грошей чи фінансуванні тероризму, або ж обґрунтування постанови – це просто фікція, а ідентифікація людей проводиться із зовсім іншою, таємною метою.