Олексій Шевнін
Редактор «Київського форуму»

Приміські електрички до Києва вимирають, як динозаври

В’їзди до столиці запружені автомобілями. Місто вже найзагазованіше в Україні. А по приміських коліях гуляють вітри. Виявляється, найекологічніший і найдешевший колись транспорт став катастрофічно збитковим. В «Укрзалізниці» заявили, що недорахувалися мільярдів від приміських перевезень і взялися масово скорочувати рейси.

Мало не вдвічі «схудли» розклади. Часто до 6 вагонів скоротилися поїзди.

Залізничники без тіні сумніву чи сорому називають дві причини.

Перша – тариф у 6–7 разів нижчий за собівартість. І це при тому, що проїхати одну станцію зараз коштує понад 4 гривні. Виходить, мінімум 24 гривні за 5 кілометрів! Да за такі гроші треба підганяти персональний поїзд, та ще й хвилина у хвилиночку, без затримок на ремонти…

Друга – половинчаста компенсація обласними властями розходів за перевезення пільговиків. Тут нібито все просто: місцева влада повинна відшкодувати залізниці кошти за пасажирів, які мають право на безкоштовний або дешевший проїзд в електричці. Проте це в ідеалі, а насправді в деяких регіонах платять лише половину компенсацій, а подекуди – як от на Київщині – тільки чверть. Тут транспортників можна зрозуміти, але ж електропоїздами користуються не лише пільговики. З передмістя до великих міст найчастіше їздять працювати – і це, як правило, не пенсіонери чи інваліди, а ті, хто справно купують білетики.

До речі, про квитки. За останні роки на більш-менш людних станціях Київщини вже поставили турнікети з охороною. А краї платформ щедро мастять сажею чи смолою, щоб, віднадити пригучих зайців. Тож черги біля кас все ростуть і ростуть…

І лише доходи залізниці падають і падають… І це при тому, що навіть у жебрацькі 90-ті, коли було не менше пільговиків, електрички бігали значно частіше. А зараз, поки влада звітує про успіхи на економічному фронті, керівники «Укрзалізниці» лише скорочують рейси та плачуться у газети про безгрошів’я.

А чи не задуматися б головним залізничникам, куди закопують кошти їхні підлеглі. Достатньо проїхатися да подивитися, як здувається і знову перекладається бруківка, якою мостять перони останніми роками. Варто поцікавитися, чи не підторговують робітники камінням, бо аж надто ріденько присипані шпали щебенем на ремонтованих коліях. Не завадило б приглянутися й до контролерів та кондукторів, які ні-ні та й візмуть копієчку в пасажира, а білетика не видадуть.

Натомість влада вже похваляється, що придбала в Кореї дорогезні поїзди. Звісно, щоб фани Євро були задоволені. Мовляв, треба не вдарити обличчям у багно перед цивілізованими іноземцями. Але ж Європа не в святі – Європа в побуті. І що ж то за європейська країна, де популярний приміський транспорт довели до зубожіння. Кажуть, до Берліна й за 300 кілометрів можна щодня мотатися на роботу, а в нас і за 50 – велика проблема.

А втім, навряд чи транспортники колись критично поглянуть на себе, поки блискучий хмарочос Мінтрансу звисока поглядатиме на Київ поряд з вицвілим Міністерством освіти…

Олексій Шевнін

поділитися

(+5, голосів 7)    426  

Також по темі